Був солістом у «Барвінку», танцював у «Крилах України» і загинув смертю хоробрих на фронті
8 квітня від рук російських окупантів загинув Сергій Міньківський. Народився Сергій у Вінниці, але останнім часом мешкав з батьками в Уладівському Калинівської громади. Сергій з дитинства захоплювався народним танцем, відвідував танцювальну школу, був солістом народного ансамблю танцю «Барвінок». Навчався в хореографічній школі при Національному заслуженому академічному ансамблі танцю України ім. Павла Вірського. Працював в ансамблі «Крила України». Після мобілізації Сергій Міньківський став на захист рідної землі та загинув смертю Героя. У загиблого залишилися батьки та донька.
Підполковник ДСНС з Козятина загинув на передовій
Мешканці Козятинської громади прощалися із загиблим у російсько-українській війні героєм – Віктором Микульшиним. Захисник народився у Миколаєві. Потім переїхав до Козятина. Закінчив вище військове училище в Санкт-Петербурзі та отримав розподілення для місця військової служби в Ужгород. У званні підполковника служби цивільного захисту, заступника начальника відділу реагування на надзвичайні ситуації управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області вийшов на пенсію. Був нагороджений медаллю «За бездоганну службу» III ступеня та відзнаками Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України. З початку повномасштабного вторгнення у квітні 2022 року добровольцем пішов на захист нашої держави. А 8 квітня капітан, начальник продовольчої служби однієї з військових частин загинув. Без батька лишилася донька.
Іллінеччина у жалобі за своїми воїнами
У жорстокій війні з російськими окупантами за Україну, за її свободу і незалежність загинув мужній, сильний Воїн-Захисник України, житель с. Жорнище 55-річний Олександр Кудін. Народився чоловік на Київщині у с. Поліське, потім проживав разом з батьками у с. Лісові Горинці Хмельницької області. У 2016 році разом з мамою переїхали на Іллінеччину, у с. Жорнище. Тут придбали будинок, вели господарство. Олександр був люблячим сином, гарним сусідом, відданим патріотом України. З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік не роздумуючи став на захист рідної країни і до останнього подиху боровся за її майбутнє. Поховали воїна Олександра Кудіна у с. Лісові Горинці на Хмельниччині, де спочиває його батько.
Як справжній бойовий медик їхав туди, де було найважче
Знову Іллінеччина навколішки зустріла на щиті свого захисника. Антон Бартков загинув на фронті, рятуючи життя побратимів. Земляки розповідають, що Антон з родини військових. З дитинства захоплювався технікою, мав золоті руки та добре серце, завжди готовий допомогти. Саме тому після мобілізації у червні 2022 року, обрав військову професію медичного працівника й не раз ризикував власним життям, щоб врятувати інших – витягував поранених з-під обстрілів, виносив побратимів з поля бою. Мав багато друзів. Найближчі, жартуючи, називали його Тоха. За таким позивним його кликали й бойові побратими. Загинув Антон Бартков 2 квітня, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок під час зіткнення з ворожими силами поблизу н. п. Богданівка Донецької області. Побратими розповідають, що бойовий медик виїхав на допомогу туди, де було найважче.
Під Бахмутом відбувся останній бій Анатолія Богачука з Браїлова
Він на другий день повномасштабного наступу взяв до рук зброю, щоб захистити свою родину, свою Батьківщину. Повний енергії та сил, мрій, надій і сподівань Анатолій Богачук самовіданно боронив українську землю та давав відсіч ненависному ворогові у складі стрілецького відділення однієї з військових частин. Підступний ворог обірвав життя воїна, невблаганно перервав всі плани та навіки забрав у рідних дорогу людину, у громади та всієї України — патріота та вірного сина. Загинув 32-річний воїн-оборонець 12 квітня у Бахмуті на Донеччині внаслідок вогневого ураження ворогом. Уся громада схиляє голови в скорботі… Вічна слава Герою!
У річницю великої війни загинув під Вугледаром
Кущинецький старостинського округ знову у жалобі. 8 квітня у с. Гнатівка проводжали у останній шлях Олександра Дідиченка. Він служив у 56 бригаді на посаді стрільця. Через півтора місяця рідних та близьких сповістили про те, що Олександр пропав безвісти. Увесь час його родина жила надією, що їхній син, чоловік та батько живий, що, можливо, десь у шпиталі непритомний чи у полоні. Але не судилося… У сповіщенні про загибель, вказано, що наш воїн свій останній бій зустрів під Вугледаром в річницю російської агресії…
Олександр Дідиченко народився в селі Щурівці Гайсинського району. Потім з батьками переїхали до м. Гайсина, де він закінчив школу, відслужив строкову службу. Після одруження Олександр мешкав з сім’єю в селі Гнатівка. Пам’ять про звитяжний подвиг воїна назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів, земляків та в історії визвольної боротьби за українську Україну.
Жмеринчанин Віктор Олійний мріяв про Перемогу
Жмеринська міська територіальна громада втратила ще одного славного сина, що відважно боронив українську землю. Віктор Олійник не міг допустити, щоб ворожий чобіт топтав рідну землю. Тому на початку березня 2022 року став до лав Збройних сил України. З честю та гідністю виконував військовий обов’язок та разом з побратимами відділення снайперів зенітно-ракетно-артилерійського взводу однієї з військових частин відстоював незалежність України. Мріяв про Перемогу та щодня невпинно її наближав, але підступний ворог забрав життя у воїна. Серце мужнього воїна-оборонця зупинилось 13 квітня у Бахмуті на Донеччині. Йому було лише 31…
Великдень у сльозах за воїном
Гайсинська громада зустріла на щиті відважного молодого захисника України, відданого патріота, гайсинчанина Романа Чаленка. Земляки розповідають, що Роман мав козацьку вдачу, бо народився на Покрову. У мирному житті здобув педагогічну спеціальність. Але коли російська орда великою війною пішла на рідну землю, взяв в руки зброю і пішов захищати Батьківщину. Служив на посаді солдата-гранатометника стрілецького батальйону. За час своєї служби під час повномасштабної війни солдат Роман Чаленко разом з побратимами пройшов «гарячі жорна визвольної битви», бачив смерть своїх бойових друзів і завжди приходив на допомогу побратимам. Завжди беріг серце матері від тривоги, заспокоював, що у нього «все добре», і скоро буде Перемога. Добрий і уважний син… Люблячий наречений, який мріяв про тепло родинного вогнища і планував створити свою сім’ю, дітей, мирне життя. Але не судилося… 10 квітня під час бойового зіткнення з ворогом біля н. п. Невельське Донецької області солдат Роман Чаленко загинув смертю Героя…
Ці мужні воїни побачать Перемогу України уже з небес
11 квітня під час виконання бойового завдання в районі н.п. Богданівка Донецької області загинув житель с. Лип’ятин 48-річний Василь Кравчук. За нашу країну, за наш спокій і незалежність Василь віддав найцінніше, що мав — власне життя. Нестерпний біль, жахлива втрата для рідних, друзів, земляків, для України.
16 квітня під час виконання бойового завдання в м. Бахмут Донецької області від отриманих поранень, несумісних з життям, загинув житель з с. Никифорівці 28-річний Руслан Зарічанський. Знову вулиці Немирова встелені квітами перед труною із прапором. Громада у жалобі.
Плаче Чечельниччина за воїном Богданом. Житель села Вербка 39-річний Богдан Богданов 15 квітня віддав життя, захищаючи свободу та незалежність України.
9 квітня внаслідок артилерійського ворожого обстрілу, отримавши поранення, несумісне з життям, відійшов у вічність хоробрий, сміливий, зовсім молодий житель села Северинівка, лейтенант Владислав Товстоп’ят. Батьки втратили сина, сестра – брата, дружина – коханого чоловіка. Україна — вірного сина-патріота…
2 квітня під час виконання бойового завдання в районі м. Часів Яр Донецької області загинув житель с. Пустовійти 49-річний Валерій Драчинський. Уланівська громада у жалобі…
Легіони небесної варти поповнив 42-річний Віталій Конєнков із с. Гонорівка Студенянської громади. Старшина Конєнков був механіком-водієм розвідувального відділення. 3 квітня на околицях Бахмута захисник отримав поранення, був направлений до київського медичного закладу, де 9 квітня помер від отриманих ран.
7 вересня 2022 року загинув військовий із села Кремінне — 22-річний Дмитро Коваленко. Ще зовсім юний воїн брав участь в боях за звільнення Миколаївської та Херсонської областей. Там прийняв свій останній бій. Героя провели в останню путь 15 квітня у рідному селі.
Редакція газети висловлює щирі співчуття рідним загиблих героїв… Вічна слава і вічна пам’ять…
Сторінку підготувала Людмила ПОЛІЩУК
