І цим сказано все.
Щоб заробити в людей таку шану, повагу і любов, мало просто працювати на землі і ділитися тим, що на ній вродить… Це багаторічна щоденна турбота про своє село, про те, щоб люди мали де працювати і заробляти на життя, щоб будувалися дороги і, головне, щоб кожна людина мала впевненість: якщо в житті щось трапиться, завжди є до кого звернутися за підтримкою чи допомогою.
Саме таким є Анатолій Вікторович Салій, коханий чоловік, батько двох синів, дідусь трьох онуків, шанована в громаді людина, про яку можна писати і говорити не в одній газетній публікації.
24 квітня Анатолій Вікторович святкуватиме свій 60-річний ювілей. На жаль, через війну святкуватиме у вузькому сімейному колі, без гучних промов і тостів. Та все ж хотілося б, вітаючи славного ювіляра, згадати, хоча б дуже коротко, звідки до нього така всенародна любов.
Хочеться розпочати з того, що всю Оратівщину нещодавно просто штормило від новини, яка стривожила чи не кожного і змусила Анатолія Вікторовича впродовж кількох днів без зупину відповідати на телефонні дзвінки. Справа в тому, що місцева керівниця політичної партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» звернулася до обласного керівництва даної політичної сили з ініціативою відкликати його як депутата Оратівської селищної ради за народною ініціативою. Його і сина Сергія, який теж є депутатом селищної ради.
Сказати, що це обурило людей — не сказати нічого! Якби не воєнний стан, під стінами будівлі, де відбувалася обласна конференція, мабуть, зібралося б декілька тисяч людей, які самі виявляли бажання підтримати свого обранця, бо кожен десятий виборець під час виборів віддав свій голос за родину Саліїв.
Як завершиться розгляд даного подання, поки що невідомо, бо причин для позбавлення депутатства, по суті, і немає, як і немає народної ініціативи! Не так голосував, не підтримував голову партії… ще щось робив не так. Хоча, скоріш за все, суть справи у тому, що депутат селищної ради А.В. Салій відкрито прокритикував партійну очільницю, яка до всього ще є і посадовою особою місцевого самоврядування, за її релігійні переконання, бо та дуже вже відверто підтримує церкву московського патріархату. «Ніхто б не піднімав цього питання, якби не війна! — пояснює Анатолій Вікторович. – А сьогодні ми просто не маємо права представляти інтереси людей і при цьому ходити до московської церкви».
Ця ситуація тільки підсилила настрої та ще більше згуртувала людей громади на захист свого вибору, на захист людини, яка віддається справі свого життя та служінню народу України.
Щоб краще зрозуміти, яка це людина, хочеться навести декілька прикладів, про які хочемо розповісти ми, жителі села Сологубівки.
Коли Анатолію Вікторовичу запропонували взяти в оренду землю, село фактично було розділене надвоє: були ті, хто бачив у ньому керівника-лідера, були і ті, які не довіряли та чекали, коли спіткнеться чи не витримає. Але він не обіцяв багато, лише сказав: «Що вродить, тим і поділюся», – бо більше розраховувати на той час не було на що. Кажуть, щоб обсіятись, люди з дому приносили зерно, хто скільки міг. Повірили, підтримали, і недаремно. Дуже швидко молодий аграрій став набирати обертів та розвивати господарство, поряд з рослинництвом, став піднімати тваринництво. Керівник господарства завжди поруч з людьми, кожну ділянку роботи знає і може виконувати особисто, мабуть, за це і поважають у селі та і у всій громаді. Сьогодні в селі є ферма, олійня, крупорушка, де працює понад 50 працівників. В обробітку господарства понад 1500 га землі. І це, зрозуміло, не межа, бо довіру людей виправдав. Повірили в нього навіть ті жителі Сологубівки, котрі довгий час були в опозиції.
Перше, що зробив у селі, побудував церкву, дзвіницю, закупив іконостас та все необхідне для проведення обрядів. Тепер разом з сім’єю ходить на службу, разом з парафіянами святкує всі християнські свята.
Про особисті якості Анатолія Вікторовича розказує староста села Любов Гром: «Він нам у селі – як батько, кожен до нього може звернутися як за порадою, так і за допомогою. Та що там казати: чи захворіє хто, чи, не дай Боже, помре, зразу – до Салія, бо той залишить усе і прийде на допомогу. Особисто знає проблеми кожної сім’ї у селі, допомагає стареньким, бо відчуває свій обов’язок перед людьми, які в свій час довірились йому».
Окремим рядком хочеться згадати про його сім’ю, бо і в цьому він приклад для інших. Турбується разом з молодшим братом про матір, разом з дружиною Валентиною опікуються онуками, понад усе пишаються своїми синами.
З перших днів війни велику увагу приділяє допомозі ЗСУ, а також підтримці обласного військового шпиталю, реабілітаційного центру. Неодноразово споряджав вантажний бус усім необхідним та з братом, який пройшов АТО та знає ситуацію зсередини, відправляв в найгарячіші точки.
«Мені дуже пощастило, що маю такого господаря в селі, бо знаю: за чим би я не звернулася, мені допоможуть», — каже староста села.
«А. В. Салій – людина неординарна, він зробив себе сам, заслужив авторитет серед колег-аграріїв, шану серед людей, з якими працює, і повагу у всієї нашої громади, — підкреслила Оратівський селищний голова Галина Лошак. — І що б там хто не сказав чи не планував, я особисто буду відстоювати добре ім’я цієї людини на всіх рівнях, бо ціную, поважаю і захоплююсь як фахівцем своєї справи, як принциповим та компетентним депутатом і просто як Людиною!»
Мабуть, таке визнання говорить за себе краще, ніж будь-які палкі промови чи тости! Тож, з роси і води Вам, шановний ювіляре, від усієї вашої громади! Хай не міліє криниця вашої доброти, хай щедро колоситься ваша нива, хай дім ваш буде повною чашею, а життя б’є ключем від щирих друзів, міцної родини і гарних здобутків!!!
З вдячністю і любов’ю — громада села Сологубівка Оратівської ТГ, підписи
