Я не знаю, чи виберуся з цієї ситуації живим. Але я хочу, щоб ти знала – я ні про що не жалкую”: історія ізраїльтянина який загинув під Бахмутом, захищаючи Україну.

Саме це повідомлення так і не встиг доставити своїй дружині 34-річний доброволець з Ізраїлю Олександр Дубовик, бо потрапив у полон і був убитий російськими солдатами пострілом з автомата в спину під Бахмутом.

Друзі, на жаль, історія Олександра, одна з сотень схожих історій війни…

Чоловік народився у Дніпрі та репатріювався до Ізраїлю задовго до початку війни, разом із батьками, братом та сестрами. Тут він одружився і в нього народилося двоє дітей, сьогодні їм 2 та 9 років. Після початку повномасштабного вторгнення, він як і багато інших повернувся в Україну, воювати проти рабства і насильства, за мир та свободу.

Дружині він пояснив своє рішення так: “Якщо я цього не зроблю, то як потім дивитимуся в очі нашим дітям?”

Дубовик завжди викликався на найскладніші операції, бо мав загострене почуття справедливості.

“Він був дивовижною людиною, – розповіли його товариші по зброї. – Іронічний, часом колючий, але відкритий і прямолінійний. Олександр був євреєм, носив на руці татуювання зірки Давида, вчив нас правильно вимовляти “Шалом, Ізраїль “, – згадують його брати по зброї.

Низький уклін і повага до Олександра Дубовика та всіх героїв, які віддають своє життя за нашу країну. Нехай вони залишаться в наших серцях назавжди.

КЛЯТА ВІЙНА!!!!!!!

Ганна Горобчук