Отже, дев’ятий або сороковий день після смерті — це відповідно 9-й або 40-й день, рахуючи від самого дня смерті.

Ці дні, а також річниці смерті, є особливими днями поминання спочилого.
Слово «поминати» походить від слова «пам’ятати», тобто згадувати померлого. Християни поминають покійних насамперед у молитві, тому в ці дні варто приділити особливу увагу молитві — як домашній, так і церковній.

Зазвичай на дев’ятий і сороковий день після смерті родичі відвідують храм, де замовляють панахиду або подають заупокійні записки та просфори на літургію. Якщо богослужіння у храмі звершується не щодня, панахиду можна відправити й в інший день — зазвичай напередодні поминального.

З давніх-давен існує звичай звершувати поминальні трапези. Колись вони були призначені для жебраків та безпритульних — як милостиня від імені померлого. Нині милостиню зазвичай подають у храмі або на кладовищі, а вдома накривають стіл для родичів і близьких.

На жаль, не завжди такі трапези проходять у благочестивій та побожній атмосфері. Не забувати про справжню мету зібрання допоможе спільна молитва на початку й наприкінці трапези, а також відмова від вживання алкоголю. Бо померлому горілкою не допоможеш, а власній душі можеш зашкодити.
«Благовіст»