Пам’яті Олександра Поліводського – одного з кращих юристів України, родом із Жмеринки, який на Великдень загинув на Бахмутському напрямку.
Прощальний лист від дружини Станіслави:
– Дорогий мій, безцінний Сашуня!
Олександр Поліводський
Сльози течуть рікою скорботи…
Неможливо повірити, що тебе немає зі мною…. вдячна, що був в моєму житі.
Ми планували прожити довге життя разом, наповнене вражень, пригод, подорожей…
Так уже не буде…
Та було багато прекрасного, що тепер у мороці скорботи, допомагає мені триматися і вірити в те, що я встою без тебе, бо ти зі мною назавжди в серці, в наших дітях, в моїх спогадах, в наших друзях, близьких. Ти знаєш, що я вистою і не дам безмежному горю, втратити все те, що ми вибудовували разом так довго, і що було надважливе для тебе.
Я буду жити, я зроблю все, як треба.
Ти завжди вірив в мене, і я тепер цією вірою стою і не впаду…
Колись-давно, ми зустрілися з тобоюі почали розмовляти, не могли зупинитися, насолодитися тим рівнем розуміння, однаковості цінностей, поглядів, прочитаних книг- і цей діалог тривав довгих-коротких 27 років.
З тобо померла частина мене, мого світу, життя не буде як раніше.
Мій світ змінився …. назавжди.
Буду зажди бескінечно вдячна за те прекрасне життя з тобою: за любов, підтримку, розуміння, захист, неймовірні враження, подорожі, за щасливе материнство…
Я не нажилася з тобою… та буду жити, за ради тебе, за нас двох. Ти був непереможним оптимістом, завжди сприймав життя з посмішкою. Як часто ми з тобою сміялися та жартували, до сліз. Чи буде вже колись так…
Так хотілося провести тебе в останю твою дорого самій, без нікого. Відговорити з тобою наодинці, востанє.
Та знаю, що ти не належиш тільки мені, ти людина, яку знали, поважали, любили дуже багато друзів, колег, студентів….
Я поважаю це, і вдячна всім, хто був поряд в різні моменти та періоди твого життя.
Ти так любив Україну!
Ми так любили Україну!
І це таке сокровене почуття ми несли крізь життя. Часто, ми були в такій меншості, як це боліло. Та сталося так, що все своє життя ти віддав своїй Батьківщині, рідній Землі, до останьої краплі.
Я дуже пишаюся тобою!
Ти пішов на цю кляту війну, не роздумуючи, і так, я розуміла, ти не міг інакше. Ми не могли інакше….
Так хочеться, щоб такі жертви не були марними для нас усіх.
Дай Боже нам, українцям, вистояти та перемогти в боротьбі безумного, лютого ворога зовнішнього та внутрішнього. Відбудувати процвітаючу Україну для наших дітей! Дай нам Боже сил не змарнувати шанс, стати Вільними і Гідними! За це пролита кров наших Безсмертних захисників.
Ти ГЕРОЙ-ВОЇН СВІТЛА вірив у це і завжди будеш допомагати нам на небі!
Буду чекати на нашу зустрістріч в інших вимірах, поговоримо Любове моя!
