Громада у чорній жалобі…

– Як важко і боляче кожного разу шукати необхідні слова… Знову важка новина видушує, вичавлює чергову сльозу. Він народився в нашій громаді в 1994 році, рано залишився без батьків. Був в АТО. Ємелькін Олександр Володимирович віддав своє життя, аби ми жили. Вічна пам’ять тобі, Героє!

Дружину не назвеш свою коханою.
Цьогорічна весна була  останньою.
Не бачив, як для тебе заквітчалася,
Пелюстками до тебе посміхалася.

Життя віддав. Така її ціна.
На твою долю випала війна.
Недокохав, недолюбив, не вимріяв,
Не збудував, не посадив, не виміряв.

Так рано, так небажано, так гірко
Зірвалась й впала з неба твоя зірка.
Лиш світлий слід залишила на згадку,
Між берегами непохитну кладку.

Ольга Дриль