Народився Олександр 11 вересня 1994 року в селі Дібровинці тогочасного Оратівського району, тут закінчив початкову школу. Дуже рано втратив маму… Разом з татом і сестрою переїхали на Іллінеччину в село Жадани. Продовжив навчання в Жаданівській школі. Професію здобув у Зозівському аграрному ліцеї. Після проходження строкової військової служби, влаштувався на роботу у Вінницький хлібокомбінат.
З початку вторгнення російських окупантів на територію України, відстоював територіальну цілісність і суверенітет на сході нашої держави. Був учасником АТО/ООС. Без вагань взяв до рук зброю і став на захист своєї рідної землі в лютому 2023 року. Разом зі своїми побратимами воював на найважчих ділянках фронту, брав участь у запеклих боях, не давав рашистам захопити рідну землю.
Попрощатися із Олександром до будинку в с.Бабин, де проживав разом з сестрою, прийшло багато людей з Бабина та сусідніх сіл. Зустрічали траурний кортеж на колінах з жовто-блакитними прапорами, несли квіти, плакали разом з рідними. Страшно сумно, боляче, несправедливо втрачати таких молодих хлопців, яким би ще жити, любити, працювати, створювати родини, виховувати дітей… Клятий ворог – російський загарбник обірвав життєвий політ молодого козака…
Поховали захисника України за усіма військовими канонами на кладовищі у с.Дібровинці Оратівської селищної громади, де поховані його батьки. У мить прощання з Героєм звучав Державний Гімн України. У пам’ять про полеглого Воїна пролунав військовий салют. Труна була покрита Державним Прапором, який потім військовослужбовці передали сестрі Лілії, як символ його героїзму та відданості своїй державі.
