Схилилась мати на могилі сина,
Заплакала і тихо промовля:
“Ну що ж, синочку, так тебе просила
Не йди!” А ти:”Хто піде, як не я?”

“Просила, сину рідний мій, єдиний,
Ти бережи себе на цій війні!
Не чую вже твій голос “солов’їний”.
Якби ж ти знав, як боляче мені!

Не для війни тебе я народила,
Тебе ростила, берегла тебе.
Не вберегла, ворожа куля вбила,
Забрала смерть частиночку мене.

Надіялася – в старості доглянеш,
Як схочу пити – принесеш води.
З Днем матері тихенько привітаєш…
А ти лежиш й мовчиш, мовчиш, мовчиш…”

Сиділа мати, плакала й молилась,
Щоб душу сина Бог до неба взяв.
Мовчання увесь цвинтар оповило,
І дощик з неба плакати почав.

Марина Лавришин
19.05.2023