У російських лібералів заведено порівнювати Росію з літаком, захопленим терористами. Мовляв, пасажири (росіяни) – заручники, жертви банди путінських терористів.

Гарно. Однак, використовуючи цю метафору, дуже важко розрізнити терористів і їхніх жертв. 5 мільйонів силовиків – теж заручники? А 2,5 мільйона чиновників? А мільйони вчителів, які допомагають обдурювати підростаюче покоління і фальсифікувати вибори? А підгодований владою бізнес, а журналюги-пропагандисти, а співробітники держкорпорацій, а одержувачі різних державних грантів на “культурку”? А багатомільйонна телеграм-аудиторія канібалів-воєнкорів, а телезомбі мордою в солов’їному посліді?

Мої, що не втратили розум друзі в Росії, кажуть, що відчувають себе ізгоями і намагаються не висловлювати публічно свої погляди – заклюють, а то і донесуть. Адже безліч подібних випадків загальновідомі. Доносять на розмови в автобусах і ресторанах, на роботі і в школі. Хто доносить? Терористи чи їхні жертви?

Я б запропонував іншу аналогію. Росія - це літак, екіпаж якого збожеволів, дістав десь смертоносні ракети і б'є ними по українських містах внизу. Масовий психоз поширився і на пасажирів, вразивши, в тій чи іншій мірі, більшість з них, і вони кричать браво при кожному вибуху ракети.

Меншість, що зберегла розум, намагається свою нормальність, що стала кримінальною, занадто відверто не демонструвати, щоб не нарватися на неприємності. Ті, хто зміг роздобути парашути, зістрибнули з цього божевільного літака. Тільки одиниці не бояться чинити опір, але їх швидко нейтралізують, щоб не заважали вакханалії безумців.

Божевільний екіпаж пускає ракети в мирні міста, ведучи літак до катастрофи, під радісні крики пасажирів, які сплять.

Ігор Ейдман