Дмитро Махоцький загинув у 19

У Крижопільській громаді море сліз і боолю… Підтвердився факт загибелі ще зовсім юного воїна — Дмитра Махоцького, жителя с.Голубече. Ще з початку вересня 2022 року молодий відважний захисник України вважався зниклим безвісти. У громаді повідомили, що солдат Дмитро Махоцький був гранатометником механізованої роти. Під час виконання завдань, пов’язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, поблизу н. п. Тернові Поди Миколаївської області 5 вересня минулого року юний Герой загинув.

Лейтенант Нацполіції Ілля Завальний загинув у свій день народження

19 травня йому виповнилося 27… Але душа воїна відлетіла у вічність… Горе у рідному селі Рубанка, горе у великій Козятинській громаді… Ілля до війни працював слідчим у Козятині і Хмільнику, мав звання лейтенанта Нацполіції. У грудні 2022 року був призваний на військову службу за контрактом. Водій-електрик самохідного артилерійського взводу однієї з військових частин. Ілля Завальний, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, поблизу н. п. Кремінна Сєверодонецького району Луганської області загинув. Почорніли від горя мама та дві сестри.

Пішов у бій з ворогом, щоб молоді не гинули

29 травня жителі Шаргородської громади провели в останню дорогу захисника України – 50-річного Віктора Печенюка. У лавах ЗСУ чоловік виконував завдання номера обслуги механізованого відділення механізованого взводу. Служив гідно та самовіддано, був відповідальним та надійним побратимом. 24 травня героїчно загинув у бою з ворогом поблизу н. п. Авдіївка Донецької області. Рідні, близькі, побратими, друзі — усі, хто знав військовослужбовця Збройних сил України Віктора Печенюка, попрощались із ним, вшанували пам'ять бійця, який віддав своє життя за мирне небо над українською землею, за волю та майбутнє кожного українця. Похоронили воїна на Алеї Героїв Шаргородського кладовища.

У вічному строю

Трагічно війна обірвала життя жителя міста Бершаді — Дмитра Єфімова.

На російсько-українській війні, у н. п. Петрівка Херсонської області загинув житель с. Колибабинці (Кривошиївський старостинський округ Хміль­ницької міської ради) солдат Іван Яюк. Довгий час воїн вважався зниклим безвісти, але дива не сталося…

Уланівська громада прощається із воїном Віктором Кравчуком. Захисник загинув поблизу н. п. Степова Долина Миколаївської області.

21 травня у бою за нашу Батьківщину, поблизу н. п. Богданівка Бахмутського району Донецької області, виявивши стійкість і мужність, загинув воїн із с. Мазурівка Богдан Скрипник.

Ще 26 травня під Сєверодонецьком загинув житель с. Рожична Ярослав Калінчук. Земляки повідомлють, що з перших днів війни служив у роті охорони, а далі — на передову під Сєверодонецьк.

Сергій Задніпрянець загинув 23 квітня, виконуючи бойове завдання поблизу позиції в районі н. п. Хромове Донецької області. Воїн родом з Мізяківських Хуторів. Працював у Стрижавській колонії. 5 квітня цього року Сергія призвали до лав ЗСУ. Він був солдатом, старшим стрільцем механізованої роти однієї з військових частин. Майже три тижні мужньо брав участь у пекельних боях на фронті.

Солдат Дмитро Лященко із Тульчина на війні служив старшим стрільцем-оператором стрілецької роти. 23 травня загинув під час мінометного обстрілу в районі міста Бахмут Донецької області.

Захищаючи Україну від рашистських окупантів, уродженець м. Погребище, мешканець Вінниці Микола Овся загинув у бою 22 травня під час артилерійського обстрілу поблизу н.п. Первомайське Донецької області.

Поблизу н. п. Богданівка Донецької області загинув солдат Євгеній Батринак з села Михайлівка. Майже місяць його шукали у списках зниклих безвісти, і ось тепер надійшло офіційне сповіщення про загибель воїна з Ямпільщини.

Повернувся з-за кордону, щоб піти на фронт

У мікрорайоні Тяжилів вінничани навколішки прощалися із Віталієм Яворським. Коли почалася війна, Віталій був на роботі у Польщі, а вже за 2 тижні не зміг залишатися осторонь і повернувся в Україну, щоб стати добровольцем у лавах ЗСУ.

Віталій був розподілений у бригаду транспортної авіації ім. Д. Майбороди. Але він писав рапорти на переведення до бойової частини на передову й добився свого. Вже невдовзі він пройшов підготовку в учбовому підрозділі й став бійцем штурмової роти окремої штурмової бригади «АЗОВ». У бою на околицях Бахмута з рашистською ордою Віталій героїчно загинув…

Вінничанин пройшов усі гарячі точки цієї війни

25 травня вінничани прощалися із захисником Ігорем Нестеровичем. Герой був мужнім воїном, відданим патріотом Батьківщини. З початком повномасштабного вторгнення Ігор Нестерович пішов боронити українську свободу. Був мінометником. Брав участь у пекельних боях за Херсон, Миколаїв, Бахмут, воював також на Донецькому напрямку. Серце воїна перестало битися на 51 році життя. Поховали захисника на Алеї слави Сабарівського кладовища.

Вивозив поранених з поля бою

У с. Борщагівка Погребищенської громади проводжали в останню дорогу захисника Василя Коломійця. Василь виконував на війні небезпечну, але дуже важливу місію — вивозив з поля бою поранених, доставляв їх до госпіталів та лікарень. В одній із таких поїздок на передню лінію фронту, рятуючи життя побратимам, отримав важкі поранення. У Київському госпіталі 23 травня перестало битися його хоробре серце…

Земляки згадують, що чоловік довгий час працював водієм-далекобійником. Після рашистського вторгнення, не вагаючись, пішов на захист рідної землі.

На фронті загинув лісівник

У Центральному лісовому офісі повідомляють, що до війни Віталій Нечай працював робітником на нижньоскладських роботах Бершадського лісопункту філії «Гайсинське лісове господарство» ДП «Ліси України». Мобілізувався у лютому цього року. Служив механіком-водієм. Загинув захисник внаслідок артилерійського обстрілу в районі м. Часів Яр Донецької області. Без батька залишились троє дітей.

Пішов у засвіти жмеринчанин Іван Рудь

Іван народився уже у незалежній Україні, тому не міг допустити, щоб ворог диктував, як жити українцям. Він взяв до рук зброю та щодня з побратими наближав Перемогу. З перших днів війни Іван був у теробороні, а згодом — уже на передовій у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади.

Він мріяв здолати ворога та повернутися до мирного життя, де його чекали дружина та маленький синочок, якому немає ще і двох років. Але  ворог відібрав молоде життя... 24 травня в Богданівці, що неподалік від Бахмута, Іван отримав поранення, несумісні із життям. Серце мужнього воїна зупинилось у 25… Чесний, принциповий, відповідальний, товариський, щирий та справжній лідер — таким був та назавжди залишиться у нашій пам'яті Іван Рудь.

Він вийшов з поля бою переможцем

У Великих Крушлинцях жалоба за воїном і земляком:

— Наш Руслан Галунко... Ні, він не загинув, він вийшов з поля бою переможцем, але важкопораненим. Боровся, витримував складні операції, та ниточка життя обірвалася... — у скорботі Світлана Громова. — Залишилася вдовою дружина, а діти — сиротами. Донечки вже не відчують татової любові і тепла, а син — підтримки і опори. Рідна матінка втратила доброго сина. А ми - односельчанина, щирого та привітного.

Невідомість обірвалася похоронкою

Віктор Очеретний — добрий, щирий, працелюбний та завжди готовий прийти на допомогу. Таким Віктора згадують рідні та друзі у мирному житті, таким знали його і побратими, з якими воював. У складі 42-го батальйону 57-ї бригади Віктор Очеретний самовіданно боронив українську землю та давав відсіч ворогові. З кінця квітня про долю воїна було мало відомо, і рідні сподівались на краще, але, на жаль, отримали страшну звістку... Віктор Очеретний віддав життя за Україну поблизу н. п. Хромове на Донеччині.

Він був Героєм на землі, а став янголом на небі

У бою за Батьківщину поліг Юрій Бровко — механік-водій механізованого відділення – бойової машини механізованої роти. 23 квітня під час виконання бойового завдання, внаслідок обстрілу артилерії противника та безпосереднього зіткнення з ворогом в районі н.п. Хромове Донецької області воїн загинув.

І знову плаче небо над Ободівкою

24 травня, внаслідок артилерійських обстрілів ворогом в районі м. Часів Яр Донецької області, пішов у вічність 39-річний воїн, механік-водій другого механізованого відділення – бойової машини солдат Віталій Нечай з Ободівки. Війна забрала сина у люблячих батьків, у дітей — турботливого батька, в громади – відважного захисника…

У Немії перепоховають Героя

12 березня 2022 року в боях біля н. п. Степова Долина, що на Миколаївщині, отримав важкі поранення, які виявились несумісними з життям, немійчанин Володимир Гулько. Він був розвідником та боронив рідну землю ще з 2016 року. Володимир Гулько помер в лікарні від важких поранень та був похований у Херсоні. Але родина повертає тіло свого героя на малу батьківщину, у село Немія.

Боєць «Майдану», боєць «Правого сектору», боєць «Холодного Яру»

У Козятинській громаді оплакують народного героя – Валерія Кіндзерського.

— Наш Герой, командир 2 мотопіхотного батальйону пожертвував своїм життям заради своєї країни та українського народу, щоб забезпечити майбутнє наших дітей та забезпечити можливість жити у мирній та вільній державі, — повідомили у Козятинській міській раді. — Боєць «Майдану», боєць «Правого сектору», боєць «Холодного Яру», Народний Герой, який з перших днів боронив кожного з нас і свою Україну. Непоправна втрата, біль і жаль. Вічна та світла пам’ять Герою!

Під Первомайськом загинув батько чотирьох дітей

Сергій Фурманчук з Козятина був багатим чоловіком, бо мав 4 прекрасних дітей. Та, на жаль, не судилося рідним та близьким зустріти свого Героя обіймами та посмішками. Лише гіркі сльози від непоправної втрати. Стрілець-помічник гранатометника Сергій Фурманчук 18 травня під час обстрілу міномета поблизу н. п. Первомайське отримав поранення, несумісне із життям…

Редакція газети висловлює щирі співчуття рідним загиблих героїв... Вічна слава і вічна пам’ять...

Сторінку підготувала Людмила ПОЛІЩУК