Хто не знав ПАРУ Левицьких?! Незабутніх, неперевершених! Справжніх! З іскрометним почуттям гумору… великої душі і інтелігентності!
Скільки мені випадало писати про вас, спілкуватись…. В пам’яті вальс на ювілей шановного Анатолія Івановича…
Хіба могла уявити, що це востаннє бачу вас вдвох?
Вальс лебединої вірності…
А сьогодні я пишу листа у Вічність Лебедеві, який вже на опіку доньки, зятя, онучки та просто друзів і знайомих залишив свою Лебідку Галю!
Галину Павлівну, незмінну візитівку Вінниччини!
Скільки вона поєднала щасливих пар керуючи РАЦСом…
А сьогодні ми всі разом шлемо слова співчуття, щоб розділити біль втрати їй…
Анатолій Іванович був геніальним! Бо його простота, мудрість і талант це засвідчували. От що називається – людина без понтів! Але вже лише від одного його мудрого і проникливого погляду хотілось ставати найкращим.
Культура Вінниччини та Левицький довгий час звучали в унісон! Вже багато хто засвідчив- це велика втрата для області та України.
Пригадую останній мирний Новий рік, ту зустріч і той іскрометний сміх всіх нас. Хто не знав, що Левицький, Левицькі завжди були душею компанії…
З того часу ми більше так не сміялись… горе, багато горя. Прийшло воно і в родину Галини Павлівни!
– Тримайся, Танечко! – Господи, скільки я чула від нього і Галини Павлівни слів підтримки і розуміння! Мудрих порад… а сьогодні пораду пишу ТРИМАТИСЯ ВАМ, близька мені по спорідненості душі, посестро!
Наша родина, редакція, розділяє біль втрати!
Прощавайте Маєстро і друже!
Просто ви були з породи чоловіків – Королів! Тому поряд з вами ваша Галочка була завжди Королевою. Інші добавлять –
Ви Мали Честь!
Галині Павлівні, родині, щирі співчуття.
Тетяна Редько та колектив «33-го»
Понятно, кто у тебя был “крышей.
100%, так спалитись 🙂
Танька, Танька!!!
“Хороші ” пАдружки,-одна брехуха- газетна, інша корупціонерка і хамка РАЦСівська. Скільки грошей і поборів за життя Галочка перебрала! І стогнуть ті працівники Рацсу, а Галочку ніхто здвинути з прибуткового місця не може!!! Грошики золоті все вирішують!!! Певно з тої посади її вже винесуть вперед ногами, як і її чоловіка зараз! Іншого виходу немає. А кажуть ці люди мають честь! Де вона? Треба в першу чергу поважати себе і не бути комусь обузою в старості- йти на пенсію , а не мучити собою молодий колектив. Так роблять люди, що мають честь, а решта сидять до скону- маразм свій нав’язують, бо для них гроші понад усе: понад честь і совість