54-річна вінничанка Світлана Балан працювала старшою медсестрою у дитячому садочку №45. Її обожнювала малеча, поважали колеги, нею пишалась донька Яна, яка наразі мешкає на Полтавщині…
Тільки сімейне життя не склалось. Під час однієї зі сварок чоловік вхопив ніж та встромив Світлані у живіт… Він був п’яний. Жінку у важкому стані доправили до реанімації міської лікарні №2. Цю інформацію нашому виданню надали рідні Світлани Балан із проханням за ніч знайти аж 40 донорів. І на ранок сталося диво — відгукнулись сотні вінничан, серед яких чимало освітян, студентів, патрульних, волонтерів.
Біля реанімації чергувала донька Яна. Вона і розповіла, що мама мало казала про сварки із батьком…
– Від удару ножем мама втратила чотири літри крові. Їй зачепило печінку, нирки, селезінку, жовчний та шлунок, зламані два ребра. Врятувати могла донорська кров. І завдяки небайдужим ми її знайшли. Влили аж шість літрів крові, — каже Яна. — Правоохоронці, які затримали батька, відпустили його під домашній арешт до завершення розслідування. Але тоді всі мої думки були лише про маму. Мали шанс врятувати її ще одним дороговартісним препаратом. Завдяки добрим людям і його знайшли, проте було пізно. У мами втретє зупинилось серце, і вона навіки закрила очі.
Поховали Світлану Балан у її рідному селі на Полтавщині. А вірній таксі з сумними очима шукають нових господарів. Тим часом у поліції відкрили кримінальне провадження і забрали її чоловіка у СІЗО. А рідні та колеги Світлани сумують за нею. Не очікували, що дорога їй людина встромить ніж у спину…
– Світлана Григорівна пропрацювала у нас 10 років. Вона була дуже відповідальна людина, охайна, її любили діти, батьки та поважали колеги. Жінка мешкала разом із чоловіком. Кожен ранок він приводив Світлану Григорівну на роботу, щовечора забирав. Вражає те, що з виду це була гарна родина, але бачите, що сталось… Любила Світлана свою доньку Яну та єдину онучку, — із сумом каже завідувач садочком №45 Наталія Ягніч. — У середу вона не вийшла на роботу. Колеги пішли до неї додому. Сусіди розповіли, що жінку забрала «швидка допомога», бо чоловік порізав. Я по телефону з’ясувала, в якій лікарні вона знаходиться, і мерщій туди. Медики сказали, що терміново потрібні дороговартісні ліки. За півгодини ми із колегами нашого закладу зібрали потрібну суму і все купили. Далі потрібна була допомога небайдужих. Саме тому звернулися до освітян Вінниці, батьківського колективу нашого закладу та у соціальних мережах.
Протягом трьох днів перебування Світлани в лікарні знайшлись донори, грошима допомагали колективи інших дошкільних закладів та шкіл міста, батьки наших випускників. Ми вірили, що наша любов, підтримка і молитва врятують Світлану, але, на жаль.. Допомогли ми фінансово та морально й з похованням.
