Спочатку хотіла вилити всі емоції, всю лють, зневагу до катів, обурення та відчай!

І раптом! О, Господи! Та так же судили тебе – безневинного і праведного! Що захищав знедолених і правду… А тебе ось так судили… І був підлий поцілунок іуди.…так само плювали і знущались ниці…

Ти ж знаєш, Боже, як їм там! Ти ж бачиш все і можеш все!

У тебе Отець – творець всього видимого і невидимого! Володар Неба і землі! І ти нині там…

Допоможіть їм, цим дітям України! Бо якби не вони стали проти орди… ось так сиділа б і більша половина українців, твоїх дітей! Без вини винуватих! Лише за те, що живуть в серці з тобою і Україною!  На Землі даній тобою нам, Боже!

За любов і відданість, мужність і оборону дому рідного Не судять!

Пошли свій праведний гнів на інших – тиранів і катів, окупантів і нелюдів! Що впустили в душу сатану і лукавство його! Словоблуддя і брехню…

Їх багато, вони ненаситні разом із люцифером! Але ти ж сильніший, Господи!

Верни цих мужніх синів і дочок з концтаборів людожерів на рідну землю – до батьків, дружин і дітей! Бо це лоза нації! З неї мають виростати виноградники угодних Тобі і світу синів!

А ту нечисть, виродків, збоченців катів… зажени геть до одного на новий Нюрнберг!

Щоб не судилище було ось це підле і жалюгідне! А Твій СУД великий і Праведний! Ти створив землю для любові і ОЧИЩЕННЯ!

Нехай такою буде воля твоя!

А ці портрети наших героїв стоятимуть у музеях світу, ще наступить такий час, як ІКОНИ!

Тетяна Редько