Останні слова про брата-Героя написав Денис Ковтун з Туличина:

– Тимофій Мав за плечима закритий контракт у якості артилериста за часів АТО, але мобілізувався з перших днів повномасштабного вторгнення. Потрапив до підрозділу забезпечення (кухар за дипломом), і пів року писав рапорти на переведення в арту. Місця там не було і йому  запропонували посаду піхотинця. Він з задоволенням погодився і пішов знищувати москалів спочатку на Миколаївщині потім під Херсоном.

Після звільнення Херсону їх підрозділ перекинули на Донецький напрямок, де вони з товаришами утримували Первомайськ. У боях отримав поранення, пройшов лікування і реабілітацію.  У квітні повернувся до строю, ще два місяці напружених боїв за кожен  метр і от 18 червня він прийняв свій останній бій…

За цим коротким текстом стоять події, по яких можна писати книги та знімати фільми. Твоє, брате, життя було буремним та насиченим. Ти ніколи не шкодував про свій вибір. Він був одним із найсміливіших серед всіх, кого я знаю! Рішучим та сповненим відчуття справедливості.

Смерть зі зброєю в руках в чесному бою – ліпше на що може розраховувати той, хто йти до кінця за  свої переконання. Спочивай з миром. Мені тебе не вистачатиме, – написав про брата Денис Ковтун, також військовий.

Офіційно у Тульчинській ТГ повідомили, що Тимофій Ковтун народився 18 січня 1993 року народження. Жив у с.Крищенці Тульчинської громади. Земляки у невимовній жалобі за молодим, щирим, відважним патріотом…

18 червня поблизу населеного пункту Первомайське Донецької області старший солдат Тимофій Ковтун отримав поранення несумісні із життям.

Він  був навідником мотопіхотного відділення.

– Добрий, відповідальний, порядний, надійний, турботливий, розсудливий, завжди був готовий прийти на допомогу – таким наш Герой-захисник назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, побратимів, односельчан.

Герой, який назавжди залишився тридцятирічним, – плачуть у громаді.