У Могилеві-Подільському скандал розпочався з Будинку школярів, а закінчився коханкою депутата…

Вірніше, ще не закінчився, бо члени колективу і ГО оспорюватимуть рішення сесії у суді.

Фіналом всіх цих підкилимних і від­критих протистоянь стало те, що сесія Могилів-Подільської міськради вирішила Будинок школярів об’єднати із Будинком ку­льтури. Бо, як пояснив один із депутатів, «повітря дітям буде більше»…

Але тут не те що повітря, а дух почало переймати через всі реорганізації і причини, які названі офіційно і кулуарно. Бо там і наслідки перевірок міні­стерства, де нарахували на 4 млн порушень через незаконно створені посади для заступників та всяких таких інших своїх людей…

А ще випливла в обговореннях місцева «Звєзда», так охрестив її тут народ, яка немовби є коханкою впливового депутата, якщо що — одруженого, яка через нього намагається вижити неугодну директорку та свою колишню учительку. Одним словом, сюжет закручений бомбезний.

Але самим педагогам та керівникам гуртків, директору не до гумору. Бо під скорочення підпадають не лише директор, як стверджують місцеві активісти, в угоду коханці депутата-лобіста, але й більшість керівників гуртків, у які ходить 600 дітей. Бо тепер цей заклад забирають з Міністерства освіти і передають в культуру. Серед дітей, що відвідували гуртки в Будинку школярів, велика кількість переселенців.

Дійшло до того, що в соцмережах прозвучало повідомлення про створення паралельної міськраді структури. І вже ті, хто її створив, почали захищати представників колективу та батьків.

Коли ліквідовують найкраще

Чому це питання реорганізації не обговорювалось із громадою, чому не проводились слухання? — запитують люди.

Ось яку позицію висловив Володимир Коновалов:

– Нарешті місто опускають до рівня колишнього району, який завжди бомбили, що не мали закладу позашкільної освіти. Тепер і в місті не буде. За що боролись…

Відповідно до Типових штатних нормативів позашкільних навчальних закладів Будинок школярів завжди мав штати на 30-50% від тих, які мали б бути, але був серед найкращих позашкільних закладів області. Тобто, заклад ніколи не був збитковим. Віддача громаді завжди була більшою, ніж затрати.

Місто завжди пишалось здобутками Будинку школярів і роботою всіх гуртків. У закладі створені шикарні можливості для хореографії (2 хореографічні зали), вокалу, туризму, театральної діяльності.

У закладі працюють чудові керівники гуртків, діти є призерами міжнародних конкурсів.

По цьому закладу і його керівниках ніколи не було проблем щодо їх відношення до дітей чи до роботи. В закладі завжди кипіло життя, якому могли б позаздрити діти столиці. Фанатизм був візитною карткою закладу, поки не завелась вівця.

Заклад ліквідовують в умовах воєнного стану. Є вказівка МОН України про мораторій на закриття позашкільних закладів на час воєнного стану.

Деякі особи вішають лапшу на вуха, що заклад ліквідовують, щоб покращити умови. Це відверта брехня, яка робиться не вперше.

Озираючись назад:

– вже ліквідували два до­шкільні заклади, які тепер без дітей (у парку і біля стадіону). А це були найшикарніші заклади для дітей.

– Ліквідували школу №3 (одну, а всі інші перейменували), бо треба було вигнати керівника. Мали вигнати одного — вигнали трьох, а чи стала школа кращою? А до 2020 року була за результатами ЗНО найкращою в області.

Чи можна вірити в черговий обман, коли ліквідовують найкраще. І ДЛЯ ЧОГО ЛІКВІДОВУВАТИ НАЙКРАЩЕ і рентабельне? ЧОМУ?!

Створений заклад буде відноситись до культури. Там свої механізми фінансування.

Там для кожної дитини офіційна оплата за навчання.

Там у кожного керівника має бути освіта, а у позашкільній освіті можуть працювати керівниками гуртків — народні умільці.

Там регламентована кількість дітей у кожного викладача, і вище не плюнеш, бо фінансування кожного учня має пройти через бюджет, а в Будинку школярів 600 дітей у переповнених групах.

Освіта завжди фінансувалась краще, а де краще фінансування – там кращий розвиток.

А такий бруд, в якому умисно вже більше року вариться колектив Будинку школярів, не красить ні владу, ні тих джентльменів, що при владі.

Постають конкретні запитання до Могилів-Подільської міської ради, починаючи з Будинку школярів:

– чому не було офіційного повідомлення та публічного обговорення важливого для громади питання про ліквідацію Будинку школярів?

– яке право має міська рада на власний розсуд приймати важливі рішення стосовно майна територіальної громади?

–  в якому статусі знаходяться інші об’єкти власності громади, такі як: дитячі садочки біля залізничного мосту, біля суду та міського парку, стадіон біля школи №3, приміщення дитячої лікарні «на горбах», МРЕО, тублікарня, стоматполіклініка?

–  чому цілеспрямовано лік­відовують, знищують, розпродають майно громади, яке належить всім нам, кожному? Вас для цього обирали?

–  чому взагалі не налаштований зворотний зв’язок з громадськістю стосовно публічного обговорення, прийняття, виконання важливих рішень та прозорого доцільного розпорядження бюджетними коштами громади?

–  чому (оціночне судження) мр не дотримується основного закону — Конституції України (ст. 5, 140, 143) та закону про місцеве самоврядування?

Члени колективу та активісти просять голову Вінницької ОВА Сергія Борзова втрутитись у ситуацію.

Від редакції: користуючись принципами свободи слова, готові вислухати інші точки зору на проблему.

Вадим Снігур