Ну забрали росіяни Крим, окупували Донецьку і Луганську області..  Ну загинуло там трішки солдатів, але ж ми живі – цілі?

І тут 24-те лютого,  після якого вже не смажились по Олександровичу шашлики… Бо довелось смажити орків…

Що далі?

Далі війна на виснаження! Скільки вам пишуть наших втрат? 100 тисяч? Поїдете в Сабарів і на кожне кладовище  у Вінницький області  та помножте ще на 24 із коефіцієнтом міст мільйонників та плюс зниклі без вісті, а їх до 40%… Це далеко за сто тисяч… . І контрнаступ, якого всі бажали, це вже тисячі нових могил і життів хлопців,яких тупо не змогли евакуювати із поля бою…

Це цілі покоління,  які більше ніколи не повернуться додому… Це чиїсь діти, сини, чоловіки і однокласники…. Це кращі із нас…

Але, щоб ви розуміли, в ЗСУ нас  виснажують не вороги, а сука, купа уклонівстів, які купаються в басейнах,  тусять у фітнесі та гламурять в соцмередах…

Бл… – у нас в Україні знову два світи? Одні гниють від відсутності евакуації на передовій  контрнаступу…. А інші тупо гуляють в басейнах  Києва, Одеси чи Вінниці?

Бл… Як я маю реагувати на суцільні  запрошення в інсті  – поведи мене в гори, тур по басейнах і таке інше, коли більшість  пацанів з нуля 6 місяців без ротації чи в шпиталі мінус тисяча в день?

Коли президент, за якого я, на щастя, не голосував, тупо проти демобілізації…  Бо мальчікам надо купацца в басейнах і піть кактейлі? Чи у нас України для білих і чорних? То у нас дві України?

Але ж є ше 4 мільйони чоловіків в Україні які нині, і не хочуть  йти воювати, а ми тут суїцидальники і добровольці-дебіли?

Якщо у нас війна на виживання  України  – то воюють всі! Чи ні? Чи купка дебілів у лавах ЗСУ, а решта донатять по 100 гривень  в місяць та лайкають єдиний марафон?

Бо в тилу окремі депутати і волонтери вже такі морди наїли, що в піар ролики не влазять… І за пайками у Вінниці  приходить купа моцних переселенців, але вони протів  вайни… Бо не всьо так адназначно… Лише по Вінниці  більше 60 тисяч переселенців,  але я їх за 16 місяців досі не бачив у армії… Чи ми воюємо не за їхні домівки та міста?

І до слова, як це зрозуміти, що  по всій воюючій Україні в тилу суцільні ремонти – площі, дороги, світильники, барабани і овочерізки… Може ви щось знаєте, але не кажете нам про кінець війни? Ми вже перемогли? Чи вам нікуди гроші подіти панове під бронню? Знову на барабани, асфальт  і пластискові вікна? Ми тут в ЗСУ вкотре  за свої гроші купуємо, ремонтуємо і заправляємо авто заради Перемоги….  А поряд без камери телебачення тиждень не відкривали відновлений після підриву міст…  Як це?

А ще я бачу, що для багатьох війна закінчилася і можна пити-гуляти, витрачати по 72 млн на стадіони чи тупі ремонти-відмивайки…. Чи сквери пам’яті, коли завтра може прилетіли у ваш чи мій дім…

Хтось скаже,  що я злий став у армії? А я багатьох вас ненавиджу, що забили на нас і просто пишете – тримайся… І в цей,час купається в басейнах, жируєте в ресторанах і купа фоток вдома чи на відпочинку…. У вас життя триває?

А хлопців на цвинтарі ви відвідали?  Чи ампутантів у шпиталі Вінниці давно бачили…?

Вітаю, не заморіться! Бо досі  я тримаюсь за себе, за побратимів,  за свою родину і Україну, яка живе не завдяки, , а наперекір, вам….

Ми все ще живі та будемо жити!

Роман Ковальський