Знайомтеся, на фото чоловік, який пройшов шлях від журналіста-телевізійника до піхотинця-штурмовика на передовій.

Одного дня на Донбасі з Олександром сталася подія, яка назавжди залишиться в його пам’яті. Він із побратимами пішов на нічний штурм ворожих позицій. Бійці вийшли в «сіру зону» й розпочали наступ. Зовсім поряд із десантником розірвався снаряд і він знепритомнів.

– Не знаю, чи довго я там був, але коли прийшов до тями — пострілів уже не було, а сам я лежав на холодній землі в повнісінькій темряві. Оскільки цю місцевість трохи знав, то зміг зорієнтуватися і поповз у бік наших окопів. На позиціях наші почули шум і почали голосно «питати»: «Хто там?». На той момент я вже був здатен зрозуміти, що мене можуть переплутати з москалем. Щоб не застрелили, я почав голосно лаятися рідною українською мовою та викрикував слова, що тільки приходили на думку: «Паляниця! Укрзалізниця!»… Зараз усе й не пригадаю. Отак, дякуючи українській мові, мене розпізнали побратими і витягнули з поля бою, — пригадує він.