— Один афонський монах отримав повідомлення, що його знайома померла. Він узяв просфору, увійшов у вівтар і подав служащому ієромонаху: «Отче, пом’яни за упокій» і назвав ім’я. Тільки той узяв у ліву руку просфору, а в праву копіє, монах праворуч від жертовника побачив померлу.

У неї було таке прагнення побачити жертву, що приноситься за неї! Як тільки частка була вийнята, на обличчі спочилої з’явилася радісна посмішка і її не стало. Служащий ієромонах віддає ченцю просфору, а той не може взяти її в руки. Його запитують: “Що з тобою?” Він ледве зібрав сили, розповів побачене. Розумієте, яку велику силу має проскомідія, наскільки вона важлива для тих, хто перейшов у той світ! Вони за себе вже молитися не можуть, чекають на молитви родичів і близьких.

Тому подавайте записки за упокій спочилих рідних і близьких, воїнів, які загинули за Україні щоразу, як буваєте в церкві

Архімандрит Софроній