Сьогодні стався такий випадок. Вранці бігав чоловік по мікрорайону і поліція його не могла втримати. Він був оголений. Кричав, що я з Бахмута приїхав. Боявся що з ним щось зроблять . Дві швидких їздили за ним. Що тут казати – нервовий зрив! Розумію і співчуваю всім нашим хлопцям , які повертаються на ротацію.

Бо всі  більше звертають увагу на рани фізичні, а є ж іще ось такі – не секрет..

І бачу, що в такому стані вони мало кому потрібні , одні спиваються , інші застосовують більш сильніші наркотичні препарати . Чому, тим хто при владі, знаходять кошти , щоб запхати своїх дітей в лагеря та санаторії за державний кошт , а військовому потрібно за свій рахунок і лікуватися і витягувати себе з депресії?  Ось почули в цьому випадку дурні, на мою думку запитання,такі задають після 14 місяців у зоні бойових дій – як у вас з сексуальним життям ? Ви дибіли ? Він що має там бігати шукати юбку , чи сам з собою? Ви взагалі професійні психологи? Хоч трішки головою думаєте?  Як ми маємо ставити на ноги наших військових ?

Ось таких неприкаяних, покинутих зі своїми проблемами, стає все більше…

Ангеліна Зорька, читачка