Невгамовні, невтомні, життєдайні

Я в захваті від наших жінок, на все у них вистачає сил, часу, натхнення і любові. Два тижні поспіль я просто занурююся у цю енергію і вона вичищує у мені всі залишки зневіри і наповнює захопленням і впевненістю у те, що з цією країною все буде добре, коли такі дівчатка у неї є.

Вони несуть тебе, немов глибокі човни на спокійній річці, або ж виливають на тебе потоки любові до своїх родинних гнізд, які відроджують і мріють тут створити центр освітній, а там побудувати галерею, а он на тому горбочку відродити старовинне капище, а за горизонтом… І так до ночі, доки очі не злипатимуться, а зранку знову.

І ніколи ще не було такого, щоб я поїхала за одним рецептом і з одним повернулася. Так і тут, у моїй подорожі до Тиманівки. Поїхала за кашею , а повернулася зі словом, яке довго крутилося на язиці, а не згадувалося. Написала старості села Бранець Світлана увечері, а на ранок вона вже надсилає тобі фото і назву цих млинчиків на маслянці.  Маслянка – то рідина, яка лишається, коли в банці збилося масло.

На ній у Тиманівці готують “пулькачі”. Пишні оладки з дикою черешнею з кісточками.

Пулькачі на пательні смажаться і підморгують тобі чорними очицямм черешень.

Їсти їх треба так, кажуть місцеві, щоб сік з черешень аж по ліктях тік.

Шалені, прекрасні, сповнені сонця люди, як я це люблю.

Олена Павлова