Які чарівні ранки у селі.
А вечори, які тут незабутні.
Якщо є рай десь на оцій землі,
Так він ось тут, у Старій Гуті.

Загублене у вікових лісах,
Розділене струмком наполовину,
Купається в пташиних голосах
Моя колиска і душі перлина.

Настояне на травах лугових,
Напоєне джерельною водою,
Моє село, одне із місць святих,
Яке завжди буде зі мною.

Й куди б мене там доля не вела,
Якими б манівцями не водила,
Я повертаюсь до свого села,
Бо тут моя наснага й сила.