За цей час ксьондз храму святого Йоана з Непомук уже побачив українців і в радощях, і в горі. Він уже знає наш народ зсередини. І як іноземець може розповісти багатьом прибічникам «руського міра» правду про Україну і страшну російську агресію проти мирної сусідньої країни. Своїми враженнями ксьондз поділився з нашим кореспондентом.

– Отче, Росія виправдовує свою агресію проти нас тим, що українці — фашисти та націона­лісти. У вашій парафії багато фашистів?

– Мені дуже боляче через те, що така велика країна, як росія, обрала як зовнішню політику неправду і лукавство, насильство та агресію. За 24 роки своєї місії в Україні я тут не бачив жодного фашиста чи якогось агресивного націоналіста. Вони є лише в хворобливій уяві путіна. Про який фашизм взагалі можна говорити, коли в Махнівці чи не в кожній родині дід чи прадід загинув у Другій світовій війні проти Гітлера. І так у всіх селах та містах. Люди доглядають їхні могили, бережуть пам’ять, просять молитися за упокій їхніх душ.

Колись Росія, яка постійно створює міжнародні конфлікти, пересварила українців з поляками. Але то вже минулося. І то треба пробачити та забути. Українці це розуміють. За всі роки, прожиті в Україні, я не відчув жодного приниження чи зверхності з боку українців. Мені хотілося вивчати мову цього доброго і щирого народу. Я захоплююся їхньої толерантністю та відкритістю до кожного, хто приходить до них з добром.

Подивіться, який прекрасний костел вони, по суті, заново збудували в селі. На таке здатна нація-будівничий. На відміну від сусідньої нації-руйнівника, яка несе з собою лише руїну. Не хотів би жити ні в Америці, ні в Німеччині. Хочу бути поміж українців до кінця свого життя. Бо це морально здорова, набожна, справедлива, роботяща та прогресивна європейська нація.

Я прожив уже 73 роки, бачив багато біди, але коли мої мобілізовані парафіяни кажуть: «Отче, ми не хочемо убивати…» – не можу стримати сліз. Кажу йому: «Сину мій, ти ідеш не убивати, ти ідеш захищати свою родину, своїх дітей, свою країну, своє майбутнє…» Які ж це фашисти чи мілітаристи?

На цій війні окупанти убивають людей мирних професій — механізаторів, вчителів, програмістів… Важко бачити, що їхніх могил стає більше. І це вже нагадує Другу світову, але Гітлером зараз став російський президент путін. А Україна — це жертва його імперських амбіцій.

– Не секрет, що війну підігрівають українські колаборанти, так звана 5 колона, яка намагається розділити суспільство за мовою та вірою. У вас є якісь рецепти від цієї біди?

– Тут рецепт найкращий такий: якщо тобі не подобається в цій країні — можеш вибрати іншу, яка тобі до вподоби. А кликати окупанта, щоб він знищив усе навколо, а ти, «ощасливлений», сидів на попелі і тішився з десятків тисяч безневинно убієнних через твою куплену за 30 монет одержимість, мною прирівнюється до злочину проти людяності. Бог — це любов, а ненависть і злоба — це чорт. І він напрвляє руку, яка благословляє на вбивство та агресію, натискає на кнопку ракетної установки, щоб знищити мирних людей, лікарню чи школу. Уже весь світ побачив, де і в кому зараз поселився диявол.

Мені не хотілося б коментувати ситуацію навколо утворення єдиної Православної Церкви в Україні. Це дуже приватне питання, і вирішувати його повинен свідомо кожен парафіянин самостійно. Але з польського досвіду можу сказати лише таке — якщо в країні єдина церква, вона сильна духовно, вона об’єднана в бажанні творити на благо свого народу. Якщо між собою віряни не ворогують, вони спрямовують свою енергію на вдосконалення суспільства, зміцнення економіки, укріплення обороноздатності та на контроль за державою. Зрозуміло, що в Україні має бути українська церква. Навіть наш костел я вважаю українським, і тут правиться українською мовою.

– Як би ви пояснили нечувану жорстокість цієї війни з боку російських окупантів?

– Я уже казав про чорта. Це він їх веде. Постійно молюся за упокій тих діточок, жінок та стариків, які гинуть від ро­сійських ракет. І ніяк не можу збагнути, як після падіння Берлінської стіни росія могла так деградувати. Звідки у сучасних, здавалось би, людей стільки ненависті і злоби, звідки в них стільки цинізму і агресії. Ну, ти прийшов ніби захищати, чого ж ти вбиваєш? Кажеш, що вбиваєш, щоб захиститись. А де ж логіка: тобто ти захищаєшся від того, кого прийшов захищати? В якій нормальній голові таке може вкластися? І як вони там з цим живуть?

Ти хотів показати світові, що тут на тебе чекають з хлібом і сіллю, що тут на тебе моляться. А виявилось, що тут тебе не хочуть. По-божому — відступися і відійди. Але сподіватися на Боже там, де править диявол, не можна. Так, це нечувана жорстокість. Знищені цілі міста. Проти мирних людей використовується найсмертонос­ніша зброя. Вчиняються страшні злочини проти людяності: Буча, Ірпінь, Маріуполь, Кременчук, Вінниця, Краматорськ, Херсон, Харків… На мапі України нині важче вказати, де не прилітали російські смертоносні ракети, бомби та снаряди. Я поїздив світом, бував і в країнах з конфліктами, але такої жорстокості ще не бачив. Мої знайомі, які пережили Другу світову, кажуть, що навіть гітлерівці не були такими жорстокими, як російська окупаційна армія.

Українці мають знати, що ця агресія обов’язково виллється в нові ГУЛАГи, розкуркулювання, психушки для незгодних, розстріли без суду та слідства, моральне каліцтво та знищення всього українського. Це вже було, і нічого доброго росія сюди не принесе. Тому не дай Боже отримати поразку в цій війні, тому треба рішуче виводити на світло ждунів, сепаратистів та шпигунів і боротися з окупантами.

– Але дехто із західних лідерів пророкує поразку України в цьому протистоянні. Мовляв, ми вже позбавились суверенітету і живемо за рахунок поставок західної зброї та їхніх фінансових вливань…

– Я знаю, про кого мова. Але не можу вірити в щирість цієї високопоставленої людини. Він відкрито вже грає на боці рф, бо, певно мав з путіним якусь домовленість стосовно частини окупованої України. Українці дуже сильна нація. Вони знають, що таке воля, що таке демократична країна, а не по­ліцейська держава. Українці дуже змінилися за тих 24 роки, відколи я тут. Я вже не чую: «Моя хата скраю», «Не вкрадеш — не проживеш». Люди відчули смак свободи, навчилися заробляти, підтримувати один одного, відродили моральність, пішли в церкви, костели.

Є ще нечисті на руку чиновники і якісь моральні виродки, але український народ здатен поставити їх на місце. Адже більшість українців потягнулися до європейських цінностей і, зрозуміло, відхрещуються від росії, яка завмерла у розвитку, чи навіть повернулася на кілька десятиліть назад. До тиранії та погроз ядерною зброєю.

Українці воюють за свою землю, тому Бог на їхньому боці. Україна переможе в цій війні. Інакше просто не може бути. Але тільки всі мають дбати і молитися за перемогу. До нас в Махнівку серед навколишніх сіл найменше привезли воїнів на щиті. Бо тут є молитва за наших бійців. Вона звучить щодня, і люди щиро моляться за хлопаків та панянок, котрі зараз стали на захист Вітчизни. Україна буде процвітаючою і потужною країною, рівною серед рівних європейських країн. Буде час, коли сюди приїжджатимуть на заробітки німці та англійці.

Адже без машини можна обій­тись, а без хліба не обій­дешся. А українська земля і роботящі люди можуть нагодувати всю Європу, а може, й пів світу. Україна може приємно здивувала світ своєю надзвичайною культурою, гуманністю та людяністю. До речі, мені на день народження парафіяни подарували унікальний витвір мистецтва. Такої неймовірно гарної Альби, вишитої традиційними подільськими кольорами, немає більше в жодного ксьондза. Я уже тиждень любуюся цією красою. Дуже вдячний за цей подарунок.

Думаю, що недаремно поляк Томаш Падура так вжився серед українців на Вінниччині. Вважаю, що українські козацькі пісні надихнули його написати міжнародний хіт «Гей, соколи!» До речі, він похований недалеко від Махнівського костела.

Маю багато знайомих поляків, постійно з ними спілкуюсь. Коли заходить мова про українських біженців, вони мені кажуть, що тепер розуміють краще мою любов до України. Це такі ж самі європейські люди, як і ми. Вони легко входять у наш соціум, не прагнуть сісти комусь на шию, щось змахлювати чи вкрасти. Українці швидко влаштовуються на роботу, заробляють на себе, і з ними приємно мати справу, бо вони добрі і щирі. Слава Богу, що ця біда ще більше об’єднала наші народи. Думаю, що така Божа воля. Будемо разом молитися за Перемогу України! І вона неодмінно настане!

Спілкувався
Анатолій ЖУЧИНСЬКИЙ