Липень розпочався із втрат на фронті
Чергова болюча звістка торкнулась Крижопільської громади. Страшна війна обірвала життя 28-річному Сергію Куцому — жителю с.Крикливець. Молодший сержант Сергій Куций був командиром відділення інженерно-саперного взводу. Призваний на військову службу за контрактом в лютому 2016 року. 2 липня захисник поклав на вівтар свободи і незалежності своє життя. Воїн загинув від отриманих поранень в результаті здійснення противником артилерійського обстрілу позицій підрозділу поблизу н. п. Водяне Волноваського району Донецької області.
Ти ж обіцяв повернутися!
Юрій Дяків… 21 рік….
– Наш дорогий племіннику…. Юрасику… Як же так? Ти ж обіцяв повернутись живим, — у горі вінничанин Валерій Дяків.
Юрій Дяків загинув 29 червня внаслідок ворожого артилерійського обстрілу поблизу н. п. Діброва Луганської області. Номер обслуги протитанкового відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти, солдат Юрій Дяків ніс службу у Збройних силах України з квітня цього року. Без найдорожчої людини залишились батьки, сестра, брат. Вінниця і Шаргородщина у жалобі…
У громадах чорні стрічки
Сумна звістка чорним крилом скорботи знову огорнула Хмільницьку громаду. 2 липня під час виконання завдань біля н. п. Оріхово-Василівка Донецької області загинув хмільничанин — 35-річний Дмитро Медвецький.
Тульчинська громада знов у жалобі. На війні загинув Артем Запорожець. Артем — житель Херсонської області. Через вторгнення агресора в рідну домівку родина знайшла прихисток у с.Улянівка Тульчинської громади. Чоловік одразу став на захист Батьківщини. Солдат Артем Запорожець служив гранатометником стрілецької роти. 1 липня в районі н. п. Терни Донецької області отримав поранення, несумісні із життям..
Знову болючі втрати у Северинівській громаді. На 33-му році життя, у мужній боротьбі проти клятого ворога, обірвалось життя Романа Цимбала — жителя села Слобода-Межирівська. Без батька залишився ще зовсім маленький синочок, без чоловіка — молода дружина, без сина — батьки, без брата — сестри і брати…
Став «богом БТРів»
Вінницька громада проводжала у лави Небесного війська Сергія Войцеховського, який загинув у бою із окупантами. Як розповіли рідні Сергія, він у всьому був відмінником: золота медаль за школу, червоний диплом по закінченні Харківської національної академії Нацгвардії України. А ще – люблячим чоловіком та батьком. У 2014 — 2021 роках Сергій Войцеховський брав участь в АТО/ ООС. З початком повномасштабного вторгнення Сергій добровільно повернувся у лави Національної гвардії. Побратими називали свого майора – «Богом БТРів». Загинув Сергій Ігорович при виконанні бойового завдання 25 червня. До свого 30-ліття воїн не дожив лише три тижні.
Навчався військової справи у Британії
Загинув під час бойового завдання на Донеччині Олександр Трачук із с. Махаринці у мирному житті працював у службі перевезення пасажирів, потім в охоронній фірмі. Прагнув стати прикладом для своїх синів. 7 березня цього року став на захист України, був оператором десантно-штурмового батальйону однієї з військових частин. Військовослужбовець проходив навчання у Великобританії задля покращення навичок боротьби з ворогом. Але 18 червня під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій у н.п. Новомихайлівка Донецької області загинув. У героя залишилося 2 маленьких сини. Поховано воїна на Махаринецькому кладовищі на Алеї слави.
Медик Ілона Орлова загинула за Україну
Поховали 30-річну Героїню на Личаківському кладовищі у Львові. Ілона Орлова — уродженка села Жовчів Івано-Франківської області. У мирний час працювала сімейним лікарем. Ілона Орлова — старший лейтенант медичної служби. У грудні 2019 року добровільно вступила до лав 2-ї окремої Галицької бригади Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Проходила службу у Вінниці. З початком повномасштабного вторгнення виконувала завдання у «гарячих точках» фронту у лавах 14-ї бригади Національної гвардії «Червона Калина».
Він був Героєм на землі, а став янголом на небі
29 червня у Вінницькому шпиталі після важкої боротьби з невиліковною хворобою навіки перестало битися серце 40-річного Володимира Говтвяна. Чоловік був військовим — номером обслуги кулеметного відділення взводу вогневої підтримки. 1 липня у с. Ракова Томашпільської громади живм коридором зустрічали Героя на щиті…
Немирів на колінах перед трьома захисниками
11 червня під час виконання бойових завдань в районі н. п. Велика Новосілка Волноваського району Донецької області загинув 34-річний воїн Роман Скидан.
27 червня у бою за Україну, її свободу та незалежність, в районі н. п. Старомайорське Донецької області загинув воїн із с. Подільське Андрій Борисюк.
2 липня поблизу н. п. Карлівка Донецької області загинув житель с. Ковалівка – воїн Володимир Лашко.
«На могилі моїй посадіть молоду яворину»
Під час виконання бойового завдання загинув житель села Стодульці Володимир Лісовський. Не дочекавшись сина, раптово померла мати Героя… Тепер вони зустрінуться на небесах… У жалобі уся громада.
16 червня під Бахмутом загинув житель с. Сказинці Олександр Парфьонов. Ворог збив політ молодого сокола… Навіки 28…
Ольгопільська громада, село Демівка зустріли на щиті 34-річного захисника Івана Андріяша. Іван народився і виріс у м. Мелітополь, тому чин похорону відбудеться у с. Демівка.
Знову болюча втрата у Ямпільській громаді — загинув військовослужбовець Володимир Колодніцький із с. Слобода-Підлісівська. Молодший сержант, заступник командира бойової машини прийняв геройську смерть 1 липня в результаті мінометного обстрілу під час захисту Батьківщини поблизу н. п. Невське Луганської області.
1 липня у н. п. Терни Донецької області внаслідок ракетного обстрілу та стрілецького бою від отриманих ран загинув житель смт Сутиски, військовослужбовець Михайло Войтенко.
Жмеринська міська територіальна громада провела в останню путь Анатолія Репея. Воїн був у найгарячіших точках на фронті, пройшов Бахмут, Авдіївку та весь час був у напрямку Донецької області. Служив радіотелефоністом зенітної ракетно-артилерійської батареї. Поблизу н. п. Старомайорське на Донеччині 29 червня підступний ворог забрав життя у воїна.
З податкової – на передову
Віталій Кудрик не був народжений для війни. Але покинув службу у податковій і взяв до рук зброю, щоб боронити Україну. Ще встиг привітати колег-податківців з професійним святом і загинув на фронті…
«Все буде Україна!» — останні слова перед боєм
Вінниця втратила ще одного Героя. У бою із ворогом загинув відважний воїн Юрій Ратніков. Сталося це під час масованого обстрілу на Донецькому напрямку 28 червня. Юрій Ратніков служив у 80-й десантно-штурмовій бригаді. Останні слова, які написав дружині, йдучи на те пекельне: «Все буде Україна!»
Молодий вчитель загинув за майбутнє учнів
У клятій війні загинув учитель фізвиховання ліцею с.Радівки Іван Левчук. Йому було тільки 25… Іван Миколайович був з високим почуттям справедливості. Справжній патріот, воїн і чоловік.
Його війна тривала 2 місяці…
26 червня загинув захисник, 38-річний Дмитро з с. Тиманівка під час бойових дій на Донецькому напрямку. Солдат Дмитро Сватко служив стрільцем десантно-штурмового батальйону. Був призваний на військову службу 25 квітня. А вже 26 червня, під час виконання бойового завдання в районі н.п. Мар’їнка Донецької області прийняв свій останній бій…
Воїн залишив заповіт поховати його у Крушлинцях
На Запорізькому напрямку загинув захисник України Артур Манзат. На захист став з перших днів війни. Без відпусток, лише єдина зустріч проїздом, на хвилинку, щоб обійняти дружину Любов, доньку Ірину, сина Олександра, онучку Даринку. З сином Віталієм зустрітись так і не судилось, той тримав оборону на Херсонському напрямку. Планували побачитись там, на війні, розділити синову радість за отриману нагороду «За відвагу». В останній розмові з дружиною попросив: «Якщо загину, поховайте мене у рідних Крушлинцях».
Джулинська громада попрощалася із загиблим захисником Михайлом Мурашем. У мирному житті він мав мирну професію «Муляр, штукатур, лицювальник-плиточник». У складі військового підрозділу він обіймав посаду водія-механіка та оператора навідника. Стрілець-снайпер парашутно-десантного батальйону солдат Михайло Мураш загинув, виконуючи бойове завдання 14 квітня поблизу н. п. Червонопопівка Луганської області. У загиблого залишилися дружина, донька та батьки.
Він називав мене сестрою, а я пишу йому листа у вічність
Ми росли разом. Богдан мене дуже любив! Так і казав малим: «Якби ти мені не сестра, я б на тобі женився!» Перед старшими мене завжди захищав! У нього змалечку було стільки мужності і сміливості! А коли я побачила фото Богдана у формі ЗСУ, зрозуміла, що це його! Та разом з гордістю груди розпирала тривога…
Богдан ніколи нічого не просив! Він би ще своє віддав! Як тоді, на похороні моєї мами… За день до цього він свою маму поховав, але приїхав до мене з допомогою. Віддав, можливо, останнє, щоб мене підтримати у горі… Я це все життя буду пам’ятати! Впевнена, його матуся і його хрещена з Небес дуже пишалися своїм сином-Героєм! І тепер вони разом…
Йому було 41…
Пишу ці рядки запізно, бо хотіла б, щоб їх прочитав Богдан ще живим! Щоб він знав, як я ним пишаюся! Але не встигла…
Богдан Юра на війні був гранатометником. Загинув 1 липня поблизу с. Невське Сватівського району Луганської області від смертельних поранень внаслідок ворожого обстрілу. Він захищав Батьківщину.
Редакція газети висловлює щирі співчуття рідним загиблих героїв… Вічна слава і вічна пам’ять…
Сторінку підготувала
Людмила ПОЛІЩУК
