Ця історія дуже типова. Рашисти ламають свідомість викрадених в Україні дітей, щоб поповнити свої демографічні втрати. Вимираюча Росія уже не може власними людськими ресурсами зеселяти окуповані колись величезні території. А зараз, коли втрати окупантів сягли сотень тисяч, а деградований глибинний народ вироджується прискореними темпами, проблема поповнення людського ресурсу для кремля стала дуже гостро. Тому воєнні злочинці депортують українських дітей, ламають їхню свідомість і роблять з них “граждан вєлікой росії”.
Насправді, це і є геноцид. І саме за це міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт воєнного злочинця Путіна. За даними офісу уповноваженого з прав людини в Україні кількість вивезених окупантами дітей може сягати 200000. А за неофійною інформацією, їх може бути і триста тисяч. Причому добровільно повернути наших дітей агресор не погоджується.
І ця історія хлопчика з українського міста Куп”янська показує справжнє обличчя звичайного рашизму. 12-річного Микиту разом із іншими дітьми вивезли восени минулого року.
Дітей вивезли у «безпечне місце», відповідно до офіційного повідомлення Москви, яке зображує Росію як рятівницю, готову у будь-який момент повернути дитину родичам.
Але мама хлопчика, Оксана Стеценко, розповідає про зовсім іншу реальність.
«Вони забрали наших дітей. Вони не мали права тримати їх там, – пояснює вона в інтерв’ю NBC News наприкінці травня, сидячи на лавці у харківському парку. – Я не розумію, чому вони не сказали нам, де вони і чому не віддавали їх назад». Жінці знадобилося аж сім місяців неймовірних зусиль та величезні ресурси, щоб вирвати свого Микиту з ненависного руського міра. Який депортував цих дітей на російську сторону, забрав у них українські документи, дав їм російські. Сказав їм, що вони ніколи не були українцями, тому що Україна ніколи не існувала як держава, українська нація ніколи не існувала як нація, а вони завжди були росіянами.
З вересня минулого року пригнічена жінка не знала, де її син. Незважаючи на те, що Микита спочатку був всього у 100 милях на південь від свого рідного села Піщане, лінія фронту пролягла між матір’ю і дитиною. Вона не мала жодного уявлення, з чого почати і як його повернути.
Тоді на допомогу прийшла неурядова організація Save Ukraine. Її представники зв’язалися зі Стеценко і повідомили, що можуть запропонувати їй спосіб повернути Микиту, але для цього їй доведеться проїхати 3 тис. миль до Росії. Організація також пообіцяла взяти на себе більшу частину фінансових витрат. Адже пошук і повернення дітей у розпал війни коштує тисячі доларів.
Оксана Стеценко поїхала до Польщі, потім до Білорусі, а потім сіла на літак до Москви. Звідти потягом поїхала на південний захід Росії. Варто зазначити, що її поїздка висвітлювалася міжнародними ЗМІ. Тому, як вважає Оксана, росіяни для підтримання свого іміджу “рятівника”, змушені були віддати матері сина. Диктатор Путін каже, що Росія ніколи не була проти того, щоби діти возз’єднувалися зі своїми сім’ями, якщо, звичайно, їхні родичі до них дістануться.
А спробуй до них дістатися. І як бути з тими українськими хлопчиками та дівчатками чиї родичі загинули під час військових дій? Вони не віддають їх назад – ми неймовірними зусиллями забираємо їх назад. І в першу чергу вони це роблять тому, що кожна повернута дитина – це свідок на міжнародному трибуналі проти воєнних злочинців РФ.
Оксана Стеценко підкреслює, що добрих намірів щодо вивезених українських дітей, у росіян немає. Жоден російський чиновник і ніхто зі школи ніколи з нею не зв’язувався. А дітей вже одягнули у російську військову форму з літерою Z, змушували співати російський гімн. Проводили навчання за російськими програмами, де замість науки пропаганда. Переконували, що вони росіяни, бо України взагалі не існує.
Про все це Микита згодом розповів мамі, коли вони уже вдвох повернулися на Батьківщину. Він навіть сказав, що діти, які там залишилися, тепер уже не українці, бо їх вивезли.
Психологи кажуть, що наймолодші депортовані українські діти будуть швидко поглинуті системою російських прийомних сімей, дитячих будинків і літніх таборів. І через короткий час вони забудуть про свою батьківщину та свою національну ідентичність. Згодом іх навіть можуть залучати до військових дій проти України. Як нам їх повернути?
Сергій Бойчук
