БІЛЬ, ЗЛІСТЬ, СОРОМ! Все разом закипіло!

Сьогодні, вийшовши із маршрутки в селищі Шрамківка (де я проживаю) бачу таку картину: військового із слідами поранень б’є ногами на проїжджій частині якийсь недоліток років двадцяти і з його вуст звучить фраза:” ви ЗСУшники кончені, вас мочить нада із-за вас війна.” Підбігли люди, які були неподалік, відтягнути цього малолітнього виродка (вибачте, людиною ось це я назвати не можу), допомогли піднятися військовому бо він пересувається із костилем. Цей покидьок комусь телефонує і кричить, що зараз із Києва приїдуть пацани і вас порішать. Військовий виривається із рук своїх односельчан і шкутильгаючи із костилем намагається наздогнати цього нелюда. Слідом за ним їдуть на велосипедах хлопчаки років 12-ти і кидають по військовому дрібне каміння, викрикуючи образи.

Я стою на зупинці, бо одночасно із моїм приїздом із різницею в 50 хв мій син їде на роботу. Тобто така собі зустріч-прощання. Я кричу на цих дітей, мимо пробігає цей парубчак, погрожуючи військовому, а слідом ковиляє ображений і побитий військовий мимо мене і в ньому я впізнаю свого однокласника Сашу Сердюка. Я вибігаю йому на зустріч, обіймаю його, зупиняючи.  Ніколи іще не бачила, щоб сильний, мужній чоловік так плакав від образи. Я ніколи не забуду тремтіння його плечей під моїми руками від сліз образи і безсилля.

Саша, як багато інших моїх односельчан і однокласників, захищав нас із перших днів війни у найгарячіших точках – Соледар, Бахмут та інші. Пройшовши пекло війни снайпером він отримав множинні осколкові поранення, сильну контузію. Після госпіталю його, як і багатьох інших, вивели поза штат із смішними 850 грн грошового забезпечення, поселивши у якомусь лісгоспі посеред лісу і боліт  у приміщенні колишньої школи без умов для проживання. Про адекватну реабілітацію мова не йдеться.

Сані надали відпустку, він приїхав у рідне село, зустрівся із друзями. А тут ось така ситуація.

Так от, дорогі мої односельчани. Поясніть своїм коханим (виродкам) діткам, що кидати камінням, матюкатися і викрикувати образи військовим вслід неможна. У них навіть і думок про подібні вчинки в головах бути не повинно. Що говорити військовому ” ви ЗСУшкики кончені і вас треба відстрілювать” – буде мати наслідки отримати звіздюлєй, як мінімум, а як максимум отримати кулю межи очі, бо неконтрольованої зброї у нас тьма. Ваші діти висловлюють те, що ви говорите вдома за сімейним столом.

Пам’ятайте: СІЮЧИ ВІТЕР – ПОЖНЕТЕ БУРЮ!

Майже у кожній родині є ті, хто зараз знаходиться у пеклі війни. Вони повернуться, обов’ язково повернуться із перемогою. Нажаль не всі. І вся оця п@здота буде п@зджена і стріляна, включно із попутавшими всі береги місцевими мажорчиками.

Бо тим, хто пройшов пекло війни, втрачати вже нічого окрім честі. А честь вони мають.

Окрема «подяка» поліцейському, який складаючи Пояснення все перекрутив так, щоб можна було все злити і нічого не робити, списавши на побутовий конфлікт. А коли Олександр відмовився підписувати те “пояснення” назвав військового гомномєсом.

Я особисто читала те пояснення, яке від реальності було далеке, як небо від землі і військового виставили неврівноваженим неадекватом. І чому ж вас (поліцейських) зневажають? Та тому, що ви втратили честь і гідність – не всі, але трапиться ось таке лайно і всіх засмердить.

І ось доповню прізвищем та ім’ям того недолюда : Конкудан Андрій Володимирович, 21 рік.

Наталя Шилова