Як писала вірш, який став символом цієї катастрофи.
Рік тому саме цей вірш розлетівся по світу… Я написала його у важких емоціях після трагедії, проїжджаючи повз місце, де ще ширився запах гарі і сльози заливали лиця людей у транспорті, на вулиці, в домівках… Цей вірш хтось роздрукував і він довго стояв у рамці на місці трагедії… Олег Пацалюк написав пісню, яка передала усю силу жалоби і співчуття, розпачу і злості, звертання до Бога… Ця пісня відгукнулась у серцях людей, здобула нагороду на всеукраїнському конкурсі “Мелодії незламних сердець”… Краще б це були мирні пісні, але життя нас перевіряє на витривалість…
Досі, щоранку та щовечора я їду повз Будинок офіцерів… Моя донька багато років займалась там танцями, ми провели там багато часу: репетиції, концерти…Я навіть уявити не могла, що такий жах може відбутись в мирному місті. Рік промайнув… Саме страшне і печальне- це те, що людей вже не повернеш… Там були діти… Але зараз ми усі, щодня знаходимось під прицілом нападників… Ми живемо миттю, яка, не дай Боже, може обірватись в будь-який момент… Це страшно… Але це вчить… Вчить бути люблячими, цінувати тих і те, що маємо… Виходити з дому і цілувати, обіймати ближніх… Говорити все хороше, що є на душі…
Ми пам’ятатимемо той день і схиляємо голови перед мирними жертвами…
Вінниця плаче…
Вінниця плаче і це не фонтани…
Це на дитині розірвані рани,
Це сльози мами, що ще живою
Бачила місто, мов після бою…
Вінниця плаче і не дощами,
Площа укрита склом і тілами…
Свідок-літак стоїть на помості,
Чоловіки не стримують злості.
Вінниця плаче, схлипують люди.
Доки війна ця проклята буде?!
Доки невинних будуть вбивати?
Світ доки буде все споглядати?!
Вінниця плаче,… спокій нам сниться.
Хочу кричати: “Люди, спиніться!!!
Що вам, кати навіжені, ще треба!?
Господи Боже, зглянися із неба…”
Просто гуляли, просто ми жили
З нас виривають нерви і жили!
Іграшку кров заливає дитяча…
Місто усмішок… Вінниця плаче!
Алла Боровська
