Автор цих двох монументів один – скульптор українського походження Вучетич Євген Вікторович.

Учасник війни, Герой соціалістичної праці.

Спокійна, мудра Мати-Берегиня, що тримає у руках щит, як захист своїх дітей, свого народу. І меч, як символ оборони і рішучості по відношенню до будь якого ворога, що прийде на її землю. Це у Києві.

І щось страшне й бридке. Скажене. Божевільне. Воно – жінка з перекошеним обличчям і відкритим ротом, що замахує зброєю.

Доречі вони стоять поверненими одна на одну.

Чи не не рука Господа керувала скульпторами, коли створювались два монументи для двох держав?

Чи може автор на щось натякав?!