Дитячу обласну лікарню очолила регіоналка і керівник департаменту медицини часів Януковича

Після цього дивного призначення пошту та сайт «33-го» підірвала хвиля обурення:

– Майдан у 14-му домігся, щоб Діденко зняли з посади. Скільки було сигналів про побори та хабарі, збирання керівниці коштів із підрозділів нібито на кольє на іменини, такси за посади в тогочасному департаменті. Нібито розлучення із чоловіком-посадовцем лісового господарства, проти якого була заведена кримінальна справа за розкрадання деревини, за ресторан… Ну хто цього не знає? І що?! Депутати, вам ганьба, — пишуть воїни з передової.

– Оприлюдніть, хто голосував за це.

– Тепер, коли патріоти пішли добровольцями і гинуть за Україну, теплі місця в тилу займають соратники прибічників Кремля. Завдяки договорнякам із нашими депутатами, бо таке призначення схвалила обласна рада. Ви, напевно, такі ж риги були чи їхні прихильники, бо інакше рука б точно не піднялась, — пише Ольга Малина.

У чому феномен лікарки Лідії Діденко?

Вінницьку обласну дитячу клінічну лікарню очолила Лідія Діденко.

Цікаво, що свій профе­сійний шлях Лідія Олексіївна розпочала саме тут. При призначенні враховувалось, що вона має досвід управ­лінця, була учасником процесу реформування медичної галузі. І що усі ці знання будуть корисними на новій відповідальній посаді.

Голова обласної ради подякував попередньому ке­рівництву, яке формувало традиції, розвивало заклад й утримувало його на високому рівні.

Під час призначення нова керівниця лікарні подякувала за довіру та підтримку.

– Для мене надзвичайно важливо зробити все можливе, щоб наш заклад існував і розвивався, — сказала Лідія Діденко. — Впевнена, ми досягнемо успіхів і примножимо гарні традиції обласної дитячої лікарні.

Після оприлюднення інформації у мережі, почали з’являтися незадоволені відгуки, крім наших читачів, і інші відгуки вінничан:

– Схоже, дефіцит керівних кадрів у медичній галузі Він­ниччини таки від­чутний. Чи це вже така кадрова політика в області, що одні і ті ж особи пересідають із одного керівного крісла в інше, незалежно від послужного списку?

Якщо говорити про Лідію Діденко, то у громадських активістів до неї є чимало запитань. Починаючи з її політичної кар’є­ри, яка допомагала отримати бажану посаду. При Богатирьовій, яка розкрадала українську медицину мільйонами доларів і ділилася ними з Януковичем, Лідія Діденко, протеже Тетяни Антонець, різко стала симпатиком Партії регіонів. І отримала за це посаду керівника обласного департаменту охорони здоров’я. Навряд чи вона могла стояти осторонь від того масового знищення медичної системи, котру Богатирьова називала реформою.

Коли з регіоналами українці розібралися і пані Лідію попросили з посади, вона перекинулась до партії ще одного донецького олігарха Тарути. І знову випливла серед очільників обласної медичної галузі.

А зараз, треба розуміти, що лікарка знову змінила по­літичні вподобання. Певно, поставила на якусь місцеву політсилу, бо інакше в нас на такі керівні посади не призначають. Це вже доведено на практиці.

Колись, після Майдану, депутати хотіли поміняти деяких керівників-корупціонерів у медзакладах області. Але шляхом маніпуляцій та підтасовок все одно протиснули перефарбовані очільники області тих, що слухались, правильно голосували і приносили «в дзьобику».

Ось, власне, в цьому і феномен більшості головлікарів у наших великих лікарнях. Хоча це абсолютно не гарантія того, що вони відповідальні професіонали.

Сергій Годун