Ямпільщина на колінах
На фронті загинув військовослужбовець Володимир Косич із м. Ямполя. Матрос, навідник батальйону морської піхоти однієї із військових частин загинув 6 серпня від отриманих поранень внаслідок мінометного обстрілу, під час захисту Батьківщини, біля н.п. Урожайне Донецької області.
Низький доземний уклін та повага Герою!
Пішов на штурм ворога
Життя вінничанина Андрія Жданюка обірвалось 23 травня цього року при штурмі ворожих позицій. Але лише тепер Герой на щиті повертається додому.
Розумний, сильний, справедливий, добрий — таким мужнього захисника запам’ятають рідні, друзі, вінничани.
Побачить Перемогу з небес…
25 липня під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Старомайорське Волноваського району Донецької області загинув молодший сержант В’ячеслав Імангулов. Патріот України поклав своє життя за мирне майбутнє Батьківщини. 8 серпня Дашівська громада схилилася на колінах у жалобі.
Не повернувся з останнього бою
У Тульчинській громаді сумна звістка — загинув захисник із с. Кинашів Вадим Коломійчук. На війні служив стрільцем-зенітником відділення зенітного ракетного взводу аеромобільного батальйону. 6 серпня відбувся його останній бій. Під час виконання бойового завдання, виявивши стійкість і мужність, він загинув в районі н.п. Красногорівка Донецької області.
Немирівчани прощалися з двома Героями
10 серпня уся громада стала навколішки перед трунами захисників з прапорами. Додому на щиті поверталися Костянтин Пелипенко та Микола Юраш. Мужні, сміливі, щирі — найкращі сини Немирівщини і України.
Рік невідомості і… похоронка
Житель с. Вовчок Михайло Мацілецький вважався зниклим безвісти майже рік. Стало відомо, що захисник загинув 29 серпня 2022 року поблизу н.п. Степова Долина Миколаївського району Миколаївської області.
Михайло був справжнім Героєм, що віддав своє життя заради нашої свободи та безпеки.
Калинівка прощалася із воїнами
На Донеччині під час артилерійського обстрілу загинув відважний захисник України – Олександр Ступак з Калинівки.
До війни чоловік працював у Києві. Був мобілізований до війська у серпні минулого року. Майже рік зі зброєю у руках захищав цілісність та свободу України й загинув смертю Героя, залишаючись вірним військовій присязі.
У Героя залишилися батьки, дружина, дві доньки та брат.
9 серпня в останній земний шлях повертаються до рідних домівок у Корделівку та Жигалівку відважні захисники України Юрій Юрчук та Михайло Мовчан, які загинули за свободу та незалежність України.
12 серпня, після довготривалого лікування, обірвалось життя уродженця Дружного Сергія Рикала. 14 червня захисник отримав важке поранення. Упродовж 2 місяців лікарі відчайдушно боролися за його життя, але марно. Воїну навіки 38… У Героя залишились невтішні батько та сестра.
У Адамівці провели в останній шлях Руслана Скалецького
10 серпня у Гайсинській громаді прощалися із земляком і воїном Русланом Скалецьким. 1 серпня під час виконання бойового завдання в районі Пологівського району на Запоріжжі, в результаті ворожого артилерійського обстрілу військовий отримав важкі поранення. Цього ж дня, після евакуації до Запорізької обласної клінічної лікарні, його життя трагічно обірвалося від отриманих бойових травм.
Земляки згадують, що чоловік мав золоті руки, був справним землеробом, механіком, працював на тракторі та комбайнах у місцевого фермера. Був справжнім господарем у своїй родині, главою родини та люблячим батьком своїм донечкам. Осиротів дім без батька, Україна — без вірного сина…
В Оратівську громаду летять похоронки
Поповнив небесне військо Володимир Мельник з с. Ганівка. Працьовитий, чесний. Любив життя. Допомагав жителям села по господарству. У травні був мобілізований до ЗСУ. Пройшов навчання, служив під Краматорськом. Загинув у с. Григорівка Донецької області.
Раптова смерть забрала життя у захисника Ігоря Мозгового, патріота нашої країни. Він пройшов пекло Іловайського котла, з перших днів війни був мобілізований в ряди ЗСУ. Не встиг одружитися, створити сім’ю. Не встиг реалізувати свої мрії, плани та задуми. Ігор залишиться для нас усіх, хто його знав і любив, позитивним, усміхненим, справедливим, щирим та добрим. 13 серпня за воїном плакала уся громада.
Тиврів у чорних стрічках
На війні за незалежність України загинув Сергій Кушнір — єдиний син і єдина надія батьків. Життя 35-річного воїна обірвалося 8 серпня на Донеччині.
Сергій був командиром гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти морської піхоти батальйону морської піхоти, молодший сержант.
Він був людиною з незламним характером та принципами. Надзвичайно добрий, надзвичайно щирий, надзвичайно відповідальний. Скільки було планів, мрій, задумів! Та найголовніша — Перемога, за яку він віддав своє молоде життя.
Луко-Мелешківська громада у жалобі
12 серпня тут прощалися зі своїм захисником, жителем села Лани, Сергієм Коваленком. Пів віку прожив, у розквіті сил пішов на війну, щоб не гинули діти…
10 серпня, після проходження довготривалого лікування, серце захисника навічно зупинилося від хронічної ішемічної хвороби після перенесеного інфаркту.
У вічному строю
8 серпня в районі н. п. Старомайорське Донецької області загинув іллінчанин Андрій Кобель. Мужній захисник, безстрашний воїн, відданий патріот України, цвіт нашої нації…
А раніше, 6 серпня, поблизу н.п. Велика Новосілка Волноваського району Донецької області загинув житель с. Бабин, відданий патріот, хоробрий захисник Василь Гусятинський.
Северинівська громада попрощалася із воїном. Анатолій Войтович загинув у нерівному бою з ворожими росіянами.
Антон Сіваш —відмінник в навчанні, відмінник у бою
Захищаючи державний сувернітет, боронячи територіальну цілісність і недоторканність України, загинув випускник Вінницького ліцею №6 Антон Сіваш. Добрий, чесний, вихований, стриманий, розсудливий, відмінник та приклад для багатьох. Сильний духом і тілом. Гідний громадянин і захисник своєї держави, найкращий син, брат, хлопець, друг, однокласник!
Вічна слава, вічна вдячність, вічний спокій…
Цвіт нації під Прапорами
Хмільник у жалобі.11 серпня до своєї малої батьківщини «на щиті» повернувся захисник України Сергій Лук’янченко.
А 13 серпня — Вадим Чабан. Вадим загинув 24 лютого 2022 року під час оборони Херсонської області внаслідок осколкового поранення грудей. Був похований у смт Рикове Генічевського району Херсонської області. Лише тепер прах воїна перепоховали у рідній землі, поближче до дому.
Шпиківська громада прощалась з Ярославом Софіїним. Його жертовна смерть – це величезний внесок у майбутнє України, який ми повік не забудемо.
Редакція газети висловлює щирі співчуття рідним загиблих героїв… Вічна слава і вічна пам’ять…
Сторінку підготувала
Людмила ПОЛІЩУК
