На Топ-5 питань про пересадку донорських органів відповідає заступник медичного директора з розвитку трансплантології «Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М. І. Пирогова» Ярослав Мостович.
-Чому трансплантологія так довго йшла до України, Вінниччини зокрема? Була проблема в медиках?
-Першу у світі операцію з пересадки органів живій людині здійснив український хірург Юрій Вороний. У 1933 році він пересадив нирку реципієнту від загиблого донора. І у радянські часи здійснювали пересадку органів. А потім довго не врегульовувалося українське законодавство щодо трансплантології. Владислав Закордонець у 2010 році за згоди родичів донора пересадив нирку, а його на 2 місяці посадили в СІЗО…
Україна витрачала мільярди на трансплантацію закордоном. Реципієнти на донорське серце, легені роками чекали в Індії, часто там і помирали. Лише не так давно питання трансплантології в Україні почало врегульовуватися. Активно впроваджувати цей напрямок почав Василь Стрілка – директор департаменту високотехнологічної медичної допомоги у Міністерстві охорони здоров’я України. Разом з ним працював у МОЗ України, а тепер перейшов від теорії до практики на Вінниччині.
До повномасштабної війни у «Вінницькій обласній клінічній лікарні ім. М. І. Пирогова» було виконано 2 пересадки нирки від родинного донора. Коли заклад очолив Василь Паненко, він став ідейником стрімкого розвитку трансплантології у нашій лікарні. На сьогодні уже виконано 9 операцій по трансплантології: 7 – нирки, печінка та серце. Наступний наш рівень – пересадка нирки з підшлунковою та легені.
-Чи є винагорода для родичів донора за згоду на пересадку органів їхньої рідної людини?
-Ні, згода має бути виключно гуманістичним актом. Це передбачено Конвенцією з прав людини, яку Україна ратифікувала.
Дехто відмовляється з релігійних переконань. Інші досі вірять в міфи, що органи можуть продати. Та це не законно і не можливо. А що дійсно можливо, то це врятувати інші життя. Бо як казав Іоанн Павло ІІ: «Не забирайте органи в могилу, вони вам там не потрібні. Вони потрібні людям на землі». Коли спілкуюся з родичами донора, то пояснюю, що це остання можливість для їхньої близької людини зробити добру справу.
– Чи можливо за життя дати згоду на вилучення органів у разі смерті?
-Мова про можливе донорство органів заходить лише тоді, коли констатується смерть мозку. До цього часу – це жива людина, яку медики рятують. І бувають навіть випадки, коли повертали пацієнта буквально з того світу.
Відомо, що в Україні створено загальнонаціональний реєстр донорів. Можна написати заяву і ваші дані туди внесуть. Це закрита інформація, дані в ній можна бачити лише тоді, коли трансплант-координатор вносить акт про констатацію смерті мозку людини. В такому разі, трансплант-координатор має право не запитувати згоди на вилучення органів для трансплантації у родичів померлого. Протягом життя можна змінити своє рішення. Але у будь-якому випадку це питання варто обговорити в родинному колі.
-Військові можуть бути донорами?
-Ні. Законом передбачено, що ні військовослужбовці, ні цивільні, які загинули в наслідок військових дій, не можуть бути донорами.
Взагалі-то, війна стала серйозним випробовуванням для розвитку трансплантології в Україні. Дуже багато логістичних процесів порушено. Але не можна сказати, що потенційних реципієнтів через війну стало більше.
– Як стати реципієнтом?
– Потрібно записатися до листа очікування та зареєструватися в Єдині державній інформаційній системі трансплантації. З цим допоможуть трансплант-координатори ВОКЛ ім. М. І. Пирогова.
На даний час в очікуванні на донорську нирку у нас понад 30 реципієнтів. Також формується база на печінку та серце. Приймаємо звернення не лише мешканців Вінниччини, але й з сусідніх областей. Наголошуємо, що консультація, обстеження, оперативне втручання та імуносупресивна терапія для пацієнтів абсолютно БЕЗКОШТОВНО!
Якщо потрібно консультація та чи цікавить лист очікування для реципієнтів, звертайтеся:
(063)292-67-19 Микола Гуменюк
(097)251-34-84 Тетяна Маліновська
