На 31 році життя відійшов у інші світи її єдиний синочок Олександр – який був її щасттям, її надією, її гордісттю, її майбутнім. Він був схожим на свою матусю не тільки зовнішністтю, але й характером: добрим, щирим, привітним… Виховавши Сашка без чоловіка, гарною та доброю, чуйною та турботливою людиною, його матуся Лариса, разом зі своїм покійним батьком робили усе можливе і навіть не можливе для того, щоб Сашко був щасливим. Знаю, як вона, як матуся піклувалась про нього, готова була прихилити для нього небо, робила усе можливе, щоб він отримав юридичну освіту та став правоохоронцем. Знаю як сильно любив свого єдиного онука, на жаль уже покійний, його дідусь Григорій Миронюк – гордість нашої громади, який десятки років був секретарем сільської ради…
Дядя Гріша так, по синівськи, називали його ми, Гріша- секретар, наші батьки… Багатьох з нас він одружував та у сільських клубах сіл Демидівки та Могилівки благословляв нас на щасливе подружнє життя… Не благословив та не благословить ні він, ніхто інший, нашого земляка Олександра на щасливе сімейне життя, бо він навіть не встиг одружитися та створити сім’ю, повністтю віддавав себе роботі.
Сім’я Миронюків завжди була зразком для усіх демидівчан та могилівчан.
Добрі справи, які ця сім’я зробила для нашої громади пам’ятають декілька поколінь…
У цей скорботний для нашої землячки Лариси час, земляки підтримали жінку на похованні Сашка Стахміча, її єдиного синочка капітана, поліції, який вірно служив Україні, всього себе віддавав боротьбі зі злочинністю та так рано залишив цей світ…
Шановні могилівчани та демидівчани! Закликаю Вас завжди пм”ятати нашого земляка, який віддав своє молоде життя заради нашого спокою та безпеки…
Вічна пам’ять та Царство Небесне Олександру.
Щирі співчуття Ларисі…
Юрій Мельник