Я хочу, щоб кожному, хто заїкнеться про «братський народ» – розказували про трагедію в Оленівці, коли знищили стільки наших хлопців, яких не змогли зламати, а просто взяли і підірвали.

О 23:00 я заснув, а через 15 хвилин прокинувся від вибуху. Він був за територією бараку. Переконавшись, що в нас шибки не повибивало, всі хлопці цілі і на місці, трохи посміялися, пожартували і знову заснули. Наступний раз я прокинувся від того, що стікав кров’ю. Відчув опіки по всьому тілу, боліла кожна клітинка.

Я не можу точно сказати, чи це був підрив зсередини, чи це був «прихід» зверху, бо у той момент спав. Найбільше хлопців загинуло біля входу в барак. Але я, маючи чималий військовий досвід, можу з впевненістю сказати, що це був не HIMARS, бо інакше я зараз із вами точно не говорив, бо загинули б усі. Проти нас точно було застосовано термобаричну зброю, яка випалює все.

Ми кричали, просили дати нам хоч бинтів, турнікетів – самі все зробимо. Але нічого не дочекалися. Дехто просто ходив і посміхався. А хлопці стікали кров’ю і помирали… Ми, хто міг, відтягували їхні тіла і складали під плотом. Медичної допомоги протягом кількох годин нам ніхто не надавав.

За матеріалами Укрінформ