Десь до 3000 учасників йшли з Хмель­нич­чини до Почаївської лаври. Їх не пустили традиційним шляхом. То вони пішли через Теофіпольщину

Там пройшло моє дитинство. Біля Новоставців була їхня нічна стоянка. Це дійсно найближчий шлях до Почаєва, але польовими дорогами. Там немає блокпостів… Уявіть собі віддалену ТГ, куди валить така колона. Люди були шоковані. Поліція вирішила ще й охороняти. Бо протистояти – це другий фронт відкривати при такій кількості вже зібраних людей.

Знайомі очевидці діляться, що організатори – священники їхали на дорогих авто.

Ділились активісти, що учасників залучали за 3000 в день. Знаю деяких учасників ходи та тих, хто їм готував їсти. Одна із них – Світлана. Будете здивовані, але не мати загиблого воїна, інший син також на фронті.

Виступаючи на зборах, де вирішували чи переходити місцевому храму до ПЦУ, вона була проти (відеовиступ надали односельці). Заявила, що її син загинув через цю церкву, бо українські капелани не мають благодаті. Тому їх не чує Бог… А паски, посвячені там капеланами, діти віруючих московського патріархату взагалі викидають!

Висновки робіть самі.

Ще йшов там вірянин МП – Валерій. Батько українського військового Михайла. Він взагалі приїздив на збори, наголошував, що взяв відпустку «за сімейними обставинами», щоб захистити істинну, справжню церкву Московського патріархату. Його ще баба попереджала, що з моєю сестрою, іншими ініціаторами переходу Михайлівської церкви до ПЦУ розбереться їхній знайомий генерал: «Вже над цим працює»… Мати їхня – вчителька, організатор позакласної роботи у школі.

Я приїздила на Теофіпольщину у день Спаса. Була присутня на першій молитві українською громади, яка перейшла до ПЦУ. Багато моїх земляків молились біля подвір’я 126-річної Михайлівської церкви, де хрестили і відспівали шість поколінь мого роду. І саме там вислухала ось ті розповіді від людей, які навела вище і ще наводитиму. Щоб переконатись, передивилась ще відео тих зборів.

Учасники молитви підходили і ставили чимало запитань. Бо ж знають, що я журналіст, засновник медіа-корпорації, знають, що наше видавництво друкує і їхню місцеву газету.

– Я мати важкопораненого воїна, – ділилась Віра Щур, – скажіть, а як так може бути, що наша учителька, така яра прихильниця московського патріархату, коли люди проголосували за ПЦУ, демонстративно вийшла із іншими прихильниками МП сміючись. У час виконання Гімну.

Чого такі навчать українських дітей?

Зауважу тим, хто заперечує. Бачила особисто це на відео зборів.

– Ось подивіться, скільки прийшло людей, та тільки тут немає ЖОДНОГО учителя місцевої школи.

Кажуть, що їм наказала директор. Бо сама є парафіянкою МП. Чому так? Чого навчать такі педагоги дітей, якщо це правда?

Люди переказували, що на нараді з уст керівника звучало таке: а що ви будете робити, як росіяни прийдуть?

- Це така педагогіка в час війни? — запитували земляки.

... Може, це і чутки. Але й дійсно, де тоді місцеві вчителі? Директорку дитсадочка та вихователів бачила, директорів шкіл навіть з інших шкіл – так!

А ось представників педколективу, що за ДЕСЯТЬ метрів від церкви, за спільним парканом – жодного! Що це? Всі парафіяни московитів? Чи все-таки тиск? І подумалось — ось звідки беруться ті великі колони неконтрольованих людей.

А тепер відповідаю тим адептам, які переконували, що ця хода не була заборонена.

БУЛА! Рішенням Хмельницької військової адміністрації. Але її проігнорували. Бо їм все знаєте до якого місця.

– Нас запевнив Митрополит Онуфрій та у місцевій єпархії, що вони не мають ніякого відношення до цього походу. Вони благословення на це не давали, – цитую дослівно голову Хмельницької ОВА.

А тепер цитата із офіційного сайту УПЦ:

– Представники влади та поліції масово перешкоджали «належному проходженню прощі» православних українців у Почаїв. Але це все було подолано. Прочани дійшли.

— Ви що, ми молились за українських воїнів, там не було георгіївських стрічок, — переконують учасники. — Стрічки були (на фото). А тепер факти — де лозунги: Кіріл не благословляв на війну російських солдатів. Кіріл, засудив путіна як терориста, що розпочав цю війну, і т.п.

Скажіть, ну що це, як не дволикість? Скажу більше – скоріше, це не Богу демонстрація віри, а українській державі м’язів. Мовляв, ось нас скільки, тільки спробуйте!!! Москва, дивись, «работаєм», «деньги давай»! Зрозуміло, що по таємних каналах! І чимало зазомбованих нами «істінних» зібрали...

Чого добились? Скажу – в селі Довжок, звідки організовувались ці походи, побачивши такий ігнор законів воєнного часу учасниками походу, негайно зібрались на збори і майже одноголосно вирішили перейти храмом до ПЦУ!

Але держава має знати, що це схоже за формою на ленінські «майовки»… гуртування незадоволених. Як тепер зрозуміло, завербованими агентами німецької розвідки. Леніну, Троцькому, Дзержинському, іншим ініціаторам перевороту кинули на таємні особисті рахунки величезні суми, а народ зіштовхнули класовою війною. Тепер можна розгорнути і релігійну.

А щодо любові до України учасників цього ЗАБОРОНЕНОГО органами держави походу, то наведу лише одну розповідь очевидиці-землячки. Коли вони йшли, були люди, що столи виносили, пригощали. Молились разом із ними, приєднувались до ходи. А Наталя стояла на подвір’ї. Люди з колони почали вітатись «Слава Богу». Жінка відповіла — СЛАВА БОГУ І УКРАЇНІ!

А у відповідь з натовпу цього прозвучало: «Та її скоро не буде»... і пролунав сміх... І ЖОДЕН з ТОГО походу не зупинив колаборанта! Жоден! То яка там молитва за Україну і воїнів її? Через духовне єднання з Кірілом, який молиться за перемогу, але рф і її солдатів? .. Хіба, щоб ось сталось озвучене: скоро нас не стане разом з Україною!

Люди, куди ви йдете?! Кому ви молитесь? Кого ви слухаєте? Чим набита ваша голова? Ми всі діти Божі, і Він чує нашу молитву всюди! То моліться, а не вставляйте цій державі ніж у спину, допомагаючи ворогу «картінкою гонєній». Вас просили не йти заради безпеки! Заради того, що можуть затесатись в ходу ДРГ та навідники. Що розбомбити вас можуть ракетами, врешті-решт! Але плювали ви на ту державу?... Так виходить?! Окремий посил – подивіться, скільки там чоловіків. З «бронею»? І дітей…

Тетяна Редько