У ньому йдеться, що митрополит УПЦ (МП) Іонафан, засуджений за антиукраїнську діяльність Вінницьким міським судом до 2 років позбавлення волі із конфіскацією майна, погоджується дати нам інтерв’ю. Але з умовою, що «33-й» надішле йому запитання, а потім єпархія напише нам відповіді. І ми маємо дослівно їх відтворити.

Ну така собі «агітка»… Пояснюємо представникам канцелярії, може, не знають, що за такою формою писали інтерв’ю ще тільки із партбосами СРСР. Жанр інтерв’ю передбачає живу розмову із реальними людьми. Щоб чути їх думку без попередніх «заготовок».

Нагадуємо, що таке інтерв’ю наші кореспонденти вже зробили в суді. Але потім митрополит Іонафан, напевно зрозумівши, що наговорив зайвого, заборонив його оприлюднювати.

У принципі, така заборона не підлягає закону, але ми з поваги до його хворобливого вигляду і почутого вироку першого суду – 5 років тюрми із конфіскацією майна – пішли назустріч.

Вибачте, але вже там ми побачили нещирість… Бо в тому інтерв’ю ви, митрополите, сказали, що не приятелюєте із патріархом РПЦ Кірілом…

Але вже на другий день після оголошення вам першою інстанцією вироку, на який ви подали апеляцію, патріарх РПЦ Кіріл зробив заяву, що в Україні переслідують його друга і соратника. Що він приятелює з вами десятки років і ви разом працювали в духовному вузі рф.

Тому ми даємо вам, митрополите, вашому оточенню шанс і далі не заробляти гріхів лукавством.

Нас з дитинства вчили цінувати поважний вік, хвору людину, монахів і духовний сан.

Ви отримали вирок, нехай і не остаточний… 5 років для вас — це як смертельний вирок, як визнавали і ваші адвокати. Якщо його навіть пом’якшать – вам, людині, позбавленій українського громадянства відповідним наказом президента Зеленського на підставі того, що ви, напевно, при здоровому глузді і пам’яті отримали у 2010 році громадянство росії, знаючи, що цим відрікаєтесь від українського і порушуєте закон, доведеться поїхати до рф.

Як розумієте, запитання наших журналістів будуть гострими і про Кіріла, який, на нашу думку, став слугою вже не Бога, а сатани. Так і всіх священників, йому підлеглих, які виправдовують і благословляють цю війну із гріхом Каїна. І про роботу на спецслужби рф, численні карточки російського Сбєрбанка, які у вас вилучили. Про ту саму нерухомість, конфісковану судом першої інстанції, яку ви, кажуть, переписали на свого вікарного архімандрита Сергія. Адже ви обидва монахи і володіння нерухомістю – наче гріх? І про відданість «рускому міру» — як ідеології сучасного фашизму… І про духовний гімн рф, який ви написали, і про молитву за путіна, яку також вам приписують...

Тому вам доведеться або поливати рф і її духовних та політичних осіб справедливим брудом, або, виправдовуючи, добавляти собі терміну. Для чого вам це? І в одному, і в іншому випадку, якщо так не думаєте, а кажете, ще третє — найважливіше для вас, слуги Божого, лукавити, заробляти гріх?

Чесно? Ми дуже не хочемо, щоб ви сиділи в українській тюрмі. Ми не доводимо до смерті старих і немічних, як це роблять з нашими полоненими в рф. Ми радимо вам якнайшвидше проявити ініціативу і проситись включити вас у списки обмінного фонду між рф. Якщо вами так дорожить патріарх Кіріл, називає другом та соратником, то нехай посприяє, щоб за вас виміняли побільше українських воїнів, тих, кого безневинно утримують і катують у російських тюрмах. Це буде чесно. Ви поїдете до країни, яку насправді любите і якій служили. А в Україну повернуться ті, хто любить і боронив її.

Це, може, буде найважливіша місія у вашому житті.

Нехай восторжествує справедливість. Слава Богу і Україні.

Редакція «33-го»