Наш водій-українець каже: “Так, тихенько всі сидимо, посміхаємося, не дихаємо – нас зупиняє поліцейський”. Попросив вийти з машини. Водій чемно вийшов. Подихав у трубочку. Поліянт почав перевіряти машину. Він був сам, але такий серйозний, що здавалось – їх кілька) Подякував. І ми вирушили далі.
(Цікаво, як би наш водій повів себе в такій ситуації в Україні?!)
Я – сиділа і тільки кліпала. Син мій – завмер на задньому сидінні. А потім ще кілька кілометрів говорив пошепки) Такий поважний був той дядя-поліцейський)
Схожі ситуації описували друзі з різних країн. Там не запитують нагло: “Причина астановки?” А чемно слухаються правоохоронців.
Це я про що? Про ставлення та повагу до поліції за кордоном. Чому ж в нашій країні водії та пасажири дозволяють собі бикувати до людей, які несуть службу?! На жаль, перевиховання нам дорого обходиться.
Співчуття рідним загиблого. І справедливого розслідування для поліцейського.
Олена Мортко
Співчуття поліцейському.
Так, вони частенько перегинають палку, але тут випадок про інше. Кожна п’янюча потвора знатиме, що буде пристрелена за супротив поліції і його діточки – гиденькі, які кричали папка давай(бо папка постійно “давав”в дітей на очах, вчив власним прикладом порушувати закон і плювати на нього і на інших людей) знатимуть, що всьому є зась…і те , що колишня дружина вбитого, навіть не коментує його смерті, говорить про те, що вона видихнула нарешті, бо воно ж так само вело себе і в сім’ї….і тих діточок тепер лікувати треба, аби вони не жили, як їх папаня…який за декілька років мав 12 протоколів про порушення ПДР….просто щастя, що він когось не вбив, за кермом авто …просто щастя!