Міністр зазначив, що цей історичний день можна було б визначити днем кінця епохи олігархів.

“У випадку Коломоцського безкарність полягала в тому, що ланцюжок “дізнавач – слідчий – експерт – прокурор – суддя – суддя апеляції” могли діяти синхронно й доправити олігарха у в’язницю, лише коли були б твердо переконані, що інший – далі в ланцюжку – не обере “суперприз”, а виконає свою функцію. Якщо далі по ланцюжку буде зрада, олігарх у в’язницю не потрапить, а слід чекати помсти кожному елементу ланцюжка, який на “суперприз” не повівся. Тому “дилема” призводила до того, що ланцюжок ніколи раніше до кінця не спрацьовував. Думаю, навіть до середини не доходило”, – пояснив Малюська.

За його словами, Коломойський “був єдиним з олігархів, хто потенційно менше інших міг постраждати від закону про олігархів, адже з точки зору репутаційних втрат дна він досяг уже давненько і для будь-якого комплаєнсу вже був непрохідний і без закону”.

“Це не виключає, що окремі положення закону його все одно обмежували, але ключовий ризик для нього однаково був із точки зору кримінального закону. При цьому тривалий час здавалося, що більше американського, ніж українського, – у Штатах “дилема в’язня” не працювала. “Дилема в’язня” поступово почала давати збій на коротших ланцюжках, із меншою кількістю стейкхолдерів: “антиколомойський” закон, закон про олігархів, націоналізація “Укрнафти” й “Укртатнафти” тощо”, – вважає міністр.

Він наголосив, що, на його думку, “уперше спрацював великий ланцюжок”.

Малюська також згадав, як кілька років тому Коломойський телефонував йому з питанням, чи не хоче Мін’юст “продати заморожену в’язницю у Кременчуці”.

“Це був би цікавий аукціон, але, на жаль, до нього не дійшли”, – вважає міністр.

Він заявив, що “головний висновок: ніхто не застрахований від в’язниці”, і через це закликав українців “думати про майбутнє” й підтримувати пенітенціарну реформу.