Страшна звістка про непоправне горе, першою в нашому містечку прилетіла в родину цих добрих людей. Тоді це було страшно, мало хто усвідомлював, що нас чекає така велика і жорстока війна. Ми не могли навіть уявити, що стільки синів та дочок покладуть свої життя за свободу України, що сотні молодих, та й не тільки, людей ангелами полетять на небо збираючись там в усе нові і нові Небесні Сотні.

Сьогодні Ігору Гаврилюку мало б виповнитися 39 років, рідні, близькі та друзі мали б радіти, та на превеликий жаль цей день стане ще одним болісним нагадуванням про непоправну втрату.

Заради світлої памʼяті наших захисників, нашого героя, Гаврилюка Ігора, заради свободи і гідності українського народу, заради мирного майбутнього для наших дітей і наступних поколінь – ми зобовʼязані вистояти, вибороти нашу спільну Перемогу. В єдності наша сила. Кожен на своєму місці. Можеш – захищай, не можеш захищати – допомагай тому, хто захищає.

Родина Гаврилюків керується саме таким гаслом. Не було ще такого випадку, щоб вони не відгукнулися на моє прохання про допомогу для ЗСУ. Чи продукти, чи теплі речі, кошти на дорогу, чи які інші потреби - вони завжди в числі перших, як Володимир Степанович з Марією Михайлівною так і син Сергій.

В цей день народження, який ми вже не зможемо відсвяткувати, прошу всіх, хто знав Ігора, може цей допис прочитають побратими з якими разом захищали Україну, помʼянімо і помолимося за світлу душу Ігорочка.

Вічна памʼять…

Царство небесне, дорогий друже…

Сергій Тімков