Перемога – така омріяна і бажана…
Але, що ми вкладаємо у зміст ПЕРЕМОГИ…..?
Відвойовані території до 91-го року.
Мир, спокій… ?
Знаєте, що буде зі мною і з такими як я, якщо дасть Бог доживу. Я буду дивитися на людей, які вдягнуться у вишиванки. Які будуть радіти і співати патріотичні пісні..
Я буду мовчки ридати.
Мою душу буде розривати на маленькі частинки.
Перемога для мене – це біль, це втрата найкращих друзів, братів по зброї та духу.
Втрата здоровʼя, втрата моїх молодих років, втрата особистого життя.
Це все я кладу, як жертву – свідомо. Я ні від кого нічого не очікую взамін.
Ні від держави, ні від людей. Це мій свідомий вибір.
Знаєте, як я буду святкувати перемогу Я візьму свою собаку і піду до лісу.
Подалі від людей. Скільки я буду там один Бог знає.
Поки мене не попустить… Я не хочу нікого бачити і нічого святкувати…
Скалічені душі…
Суспільство має бути готовим до того, Що хлопці повернуться із зламаною психікою. Їм буде дуже тяжко знову повернутися до нормального життя, а найгірше те, що хтось і не зможе… Я не говорю зараз про жалість, я говорю про розуміння і підтримку.. Така тєма не проканає: типу, ми їх туди не посилали.
За це зі старту отримаєте в бубен!!! Без образ…. Занадто дорога ціна покладена..
Чи може хтось думає, що хлопці мали час на підготовку до війни і всіх її наслідків…
Hi… Вони захищали свою Державу, своїх рідних, захищали Вас… Ми і є Держава…
Зараз суспільство має час щоб підготуватися до того, що чекає після Перемоги і її реальних наслідків!!!
Задумайтесь!!!
Інет((((
