Вони наші біль і гордість! Вінниччина прощається із загиблими на цьому тижні Героями

У чорному смутку Козятин

Тут вмивається сльозами родина Євгенія Охремівського. Два брати — нерозлийвода спочатку працювали разом на будівництві. А коли москаль пішов війною на Україну, Євген і Андрій разом вирішили йти боронити Батьківщину. І хоча вони служили в різних підрозділах, та постійно намагались бути на зв’язку.

Стрілець-помічник гранатометника мотопіхотного відділення мотопіхотної роти однієї з військових частин солдат Єв­ге­ній Охремівський брав участь у боях у Донецькій та Луганській областях. Під час виконання бойових завдань поблизу н. п. Оріхове – Василівка Донецької області зник безвісти. 6 вересня під час пошукових дій було встановлено, що він загинув 28 серпня.

У пам’яті земляків Євгеній залишився активним, працьовитим чоловіком, який любив свій край, рідні краєвиди, тиху риболовлю і мріяв про мирне життя в Україні.

Вінничани, які віддали життя за спокій рідного міста

Павло Лисенко загинув ще у серпні, виконуючи бойове завдання в районі н.п. Роботине Запорізької області. Лише днями рідні та друзі змогли попрощатися з Героєм і віддати йому останню шану.

Павло Лисенко служив в бригаді «Червона калина». Воював з 2014 року. Мав 32 ротації та багато відзнак. Був старшим кулеметником.

У боях за Україну поліг і вінничанин Артем Шевчук. 21 вересня Герой назавжди повернувся до рідної домівки.

Вінницька громада попрощалася із Захисником Олександром Станіславчуком, який загинув 12 вересня під час артобстрілу села Кліщіївка біля Бахмута. Олександр з грудня минулого року боронив Батьківщину у складі 22-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Був навідником БМП-1. Воював на східному напрямку.

23 вересня до Вінниці на щиті повернувся захисник Максим Кузьмінський. Максим — штурмовик 118 окремої механізованої бригади ЗСУ. Став на захист Батьківщини добровільно, «щоб його підростаючим синам не довелось брати до рук зброю».

Життя Максима обірвалося 13 вересня поблизу с. Роботине на Запоріжжі. У Героя залишились два сини, дружина, батько та брат.

Юрія шукали серед живих та дива не сталося

20 вересня Іллінеччина проводжала у засвіти захисника України Юрія Микитюка. З квітня минулого року воїн перебував у статусі безвісти зниклого. Рідні не втрачали надію, що їхній батько, чоловік, дідусь живий. На жаль, дива не сталося… Встановлено, що Юрій загинув ще 27 квітня 2022 року поблизу с. Ставки Донецької області.

Поховали Героя на Центральному кладовищі у м.Іллінці.

У свій день народження повернувся на щиті додому

Добрий, щирий, ввічливий, працелюбний та завжди готовий прийти на допомогу і надати необхідну підтримку. Таким Віталій Трофімчук був у мирному житті, таким знали його і побратими, з якими воював. Разом з побратимами 2-го розвідувального відділення взводу розвідки спеціального призначення 3-го батальйону оперативного призначення однієї з військових частин Нацгвардії наближав Перемогу.

Досвідчений воїн-розвідник, який розпочав свій бойовий шлях ще у 2014 році та впродовж 4-х років на Сході боронив Україну. Загинув мужній воїн-оборонець 16 вересня під н. п. Вербове Пологівської громади на Запоріжжі.

Жмеринчани встелили квітами шлях Віталія Трофімчука до кладовища. Попрощатися з Героєм вийшли усі учні та педагоги ліцею №3, небайдужі жмеринчани, рідні та близькі. Навіки 32… Жмеринка у жалобі.

Загинув  за волю України

23 вересня до свого рідного дому в село Думенки, Лозівський старостинський округ Хмільницької міської ради, «на щиті» повернувся захисник України Руслан Зелений.

На війні Руслан був старшим солдатом, стріль­цем-кухарем роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) батальйону оперативного призначення однієї з військових частин Нацгвардії. Загинув 18 вересня поблизу н.п. Роботине Запорізької області в результаті мінометного обстрілу противником.

Захисника України поховали 24 вересня на кладовищі в с. Думенки.

І знову похоронки у Бершадській громаді

Загинув ще один Герой, захисник та патріот своєї держави — Олександр Сметанський з с. Красносілка. Життя воїна обірвалося 13 вересня внаслідок ворожого артилерійського обстрілу в районі н. п. Новомайорське Донецької області.

А Василь Овчара з Бершаді рік вважався зниклим безвісти. Але ось і похоронка… Воїн загинув 29 жовтня 2022 року у Павлівці Волноваського району Донецької області.

Свище вітер на полі бою за нашими Героями

У боях під Бахмутом загинув Юрій Федоров. Його останній бій відбувся ще 2 липня. Тільки тепер вдалося повернути тіло Героя додому.

У боях з російським окупантом загинув і Руслан Цинцар з Яришівки.

21 вересня перестало битися велике добре серце 34-річного гніванчанина Віталія Видая. У грудні минулого року чоловік був призваний до лав ЗСУ. Перший час служив механіком-танкістом у Львові, де отримав контузію та лікувався. Потім був направлений на службу в село Мирне Сумської області Охтирського району, де він і помер. У чоловіка залишилися батьки, сестра та любляча бабуся.

У важкому бою з ворогом 17 вересня поблизу н.п. Курдюмівка Бахмутського району Донецької області героїчно загинув житель с. Непедівка, гранатометник механізованого батальйону Володимир Кривов’язий.

У боях за Україну загинув і Андрій Верезуб з Ямполя. Солдат Національної гвардії був навідником-оператором роти оперативного призначення.

Загинув військовий поблизу н. п. Роботине Запорізької області в результаті отриманих поранень від ворожого артилерійського обстрілу.

Герой на щиті

Сергій Лівандовський з Цекинівки на війні був стрільцем-помічником гранатометника механізованого відділення одного із механізованих батальйонів ЗСУ. Загинув військовий поблизу н. п. Лиман Перший Харківської області 21 вересня в результаті отриманих поранень.

22 вересня у бою з ворогом загинув немирівчанин Андрій Смірнов.

Владислав загинув у переддень свого дня народження…

Похоронка із фронту прилетіла і до сім’ї Босаків, жителів с. Трибусівка Студенянської громади. Загинув син, рідна кровинка… Солдат Владислав Босак був стрі­льцем, номером обслуги десантно-штурмового батальйону.

Владислав не дожив до свого 26-річчя один день… Ворог обірвав його молоде життя поблизу н. п. Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області. Вічна пам’ять Герою!

Школа Сутисок у жалобі за своїм випускником

Війна забрала молодого патріота Андрія Голоскевича. Добрий, щирий хлопець, розумний учень, справжній друг – таким Андрія пам’ятають зі шкільних років. Нездійснені мрії… Нереалізовані задуми… 25 вересня російський окупант обірвав молоде життя Андрія.

За 19 місяців з початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну відомо про 1780 мешканців Він­ниччини, які загинули на фронті. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким захисників, які полягли за Україну. Вічна пам'ять героям!

Редакція газети висловлює щирі співчуття рідним загиблих героїв... Вічна слава і вічна пам’ять...

Сторінку підготувала Людмила ПОЛІЩУК