Важко буде писати завтра, коли вже все це перетвориться на спогади та нічні кошмари.
Вчора ми відбивали важливу посадку на найгарячишому зараз напрямку. Перша група, де був я, змогла зачепитися за траншею противника та одразу вступила в бій на двох напрямках. Друга теж зайшла, в іншу траншею, знищила ворога, але її вибили звідти підтягнуті резерви противника. Третя група прийняла важкий бій і майже повністю загинула ще на початку операції.
Орки висували нескінчену кількість піхоти та бронегруп, які переважно знищувалися нашою артою, фпв-дронами та танком. Звісно загальна картина на цьому напрямку була набагато ширше, особливо, коли ти спостерігаєш її на стрімах – кажуть, що наступ росіян був вчора масштабний. Але я бачив все це з розбитої траншеї, а там обзор не дуже, зате є багато інших відчуттів.
Ворожа піхота не змогла нас вибити, хоч й зажала на клаптику в 50 метрів. Конкурс в кого більше гранат продовжувався.
Гул броні придавав ворогу впевненості, тому крики: “Здавайтесь!” лунали з обох флангів постійно.
З 13 бійців в нас був один важко поранений, та декілька легких. Тоді ж уламок від підствольного ВОГа заліз мені під ребра. Стало зрозуміло, що ми не тільки не в змозі виконати задачу, а й не протримаємося до вечора.
А потім ми побачили ворожу колону танків, яка їхала прямо на нас вдовж посадки. Їх було шість, обвішаних зверху піхотою як мавпами на деревах. Сказати, що мені стало страшно? Не зовсім так. Я просто чітко усвідомив, що це іде смерть. Єдине, що зміг зкомандувати – це усім заховатися, сподіваючись, що нас не помітять, хоча я був впевнений, що вони їдуть саме по нас.
Головний танк вів хаотичну стрільбу по посадці, інші рухалися за ним вслід. Колона їхала повз нашу траншею і ми почали стріляти по десанту останніх машин, бо труб вже не було. Екіпажі танків нас не помітили, а сидячі зверху орки не мали змоги їм повідомити про контакт.
На краю посадки колона розвернулась та поїхала назад. Ми знов пострілялися з її десантом (з прикрим для деяких з них результатом), зрозумів, що можливо в цього противника інша задача, ніж пошук нашої групи. Потім був наказ про відхід.
Нам пощастило. Нам багато разів пощастило в цей день. Зокрема, коли ми евакуювалися з цього оточення під прикриттям двох, приїхавших за нами бредляків. Але пощастило не усім, хто брав участь в цій операції. Ще не втрачається надія, що хтось з інших груп потрапив в полон, або блукає посадками – пошуки тривають.
Сьогодні багато відео та статистики втрат ворога. Багато радощів, що ми знов наваляли супостатам. Але немає статистики, якими нам це дається жертвами. За кожною цифрою чиєсь життя, та зруйнований всесвіт рідних. Цей сум залишається переважно в сім'ях загиблих, та їхніх побратимів. Вічна пам'ять загиблим героям...
Олег Сенцов
Перед т.н. “выборами” (без реального выбора, т.е. самой настоящей профанацией) на России в очередной раз её тирана и диктатора, Украине следует преподнести ему “подарок”-ударить и освободить от его многолетней оккупации рашистский анклав на территории соседней дружественной Молдовы,т.н. “ПМР”, начав с уничтожения военных складов в селе Колбасне. Этим Украина так опустит Плешивого в глазах россиян, что выборы по сути будут сорваны. Это раз. Во-вторых это укрепит союз между Румынией стоящей за Молдовой и Украиной. А у Румынии, между прочим, очень большие терки с Венгрией, претендующей на румынскую Трансильванию. И в этом плане Румыния может составить Украине прекрасный анти венгерский Союз внутри ЕС и, впоследствии, НАТО. В третьих:ликвидация этого анклава на своей границе позволит Украине снять те свои силы, что вынуждены сейчас там стоять и перебросить их на Южный и восточный фронты, создав таким образом дополнительные резервы.
ПС. Ну и в четвёртых это оглушительный пропагандистский эффект, сравнимый только им потерей РФ Нагорного Карабаха или Крыма.
В Украине уже сейчас должны быть разработаны законы о люстрации для освобожденных от многолетней российскофашистской оккупации территорий. По которым не только те, кто запятнал себя прислуживанием врагам Украины (с этими всё и так понятно-тюремный срок и пожизненный запрет занимать любые руководящие должности+пожизненный контроль за их поведением и высказываниями с постоянной угрозой вновь вернуться на нары), но и члены их семей (матери, отцы, братья и, прежде всего, ДЕТИ коллаборантов (особенно погибших и покалеченных) должны быть подвергнуты люстрации так же. Она должна выражаться прежде всего в запрете для них в ограничении для них возможности, когда они станут взрослыми, занимать руководящие должности. А так же ограничения в получении высшего образования. Спецкомиссия должна придирчиво и тщательно изучать всё их поведение, настроения и высказывания во времена оккупации. И, если решит, что ему можно доверить получение высшего образования, то после этого другие спецслужбы должны держать на контроле этого человека до конца жизни. Иначе Украина рискует даже после полного Освобождения через весьма короткое время мощнейшую 5-ю колонну врагов, саботажников и диверсантов России внутри себя. С этими людьми должны работать специально созданные структуры, которые будут идеологически перепрошивать их. И плевать Украина должна на мнение мировых чистоплюев, когда от этого зависит её жизнь!