Ось так, облітаючи Столицю Неба.
Повітряні Сили прощались із своїм генералом, який довгий час був Командувачем Повітряних Сил ЗСУ Сергієм Онищенком. Тому ми і бачили літаки та чули гул над містом.
Ось якими враженнями ділиться його товариш Юрій Мельник:
25 жовтня його не стало…
Його вбили ті, хто хотів знищити Україну…
Невимовний біль та туга за прекрасною ЛЮДИНОЮ, УНІКАЛЬНИМ командиром, ПАТРІОТОМ УКРАЇНИ, СПРАВЖНІМ ГЕНЕРАЛОМ…
Мав щастя працювати з Сергієм Івановичем в обласній раді 5 скликання, будучи головою фракції, дружити та спілкуватися з ним.
Він був СПРАВЖНІМ в усьому. Його серце згоріло за Україну, яку він захищав до свого останнього подиху…
Він не побоявся нічого і нікого, навіть колишнього президента Бандюковича та на його вимогу суттєво зменшити кількість літаків на бойовому чергуванні категорично відмовився це робити.
Це зробили вже без нього, бо з посади командувача ВПС за цю його непокору зняли….
Літаки з бойового чергування зняли також та знищили, приготувавши таким чином країну до здачі Капутіну. Саме тоді вони смертельно поранили бойового генерала, підрізали йому крила, підбили його літак життя…
Він болісно це сприймав, він згорав, як свічка і передчасно ЗГОРІВ, не оговтавшись від смертельго поранення…
Його любили як батька усі військовослужбовці Повітряних Сил від генерала до солдата, усі службовці, усі хто мав щастя з ним служити, з ним дружити, з ним працювати, просто бути поряд, або хоч раз з ним спілкуватись.
Не віриться, що Сергія Івановича ОНИЩЕНКА уже не має на цій землі, що він навіки відлетів на небо, яке любив більше ніж своє життя, тому і пішов з нього передчасно…
Спочивай з Богом, дорогий мій друже…
Вічна тобі пам’ять та Царство небесне.
Щирі співчуття близьким та рідним, друзям, усім військовослужбовцям Повітряних Сил Збройних Сил України, усім хто знав цю СПРАВЖНЮ В УСЬОМУ ЛЮДИНУ.
Вічна пам’ять!
Сергій Онищенко бував присутнім у прес-клубі «33-го каналу». Ми часто з ним спілкувались і він давав цікаві інтерв‘ю, коментарі. Ми разом боролись проти знищення і розкрадання української військової авіації.
Бо ж саме у Вінниці, штабі ВПС мали прийматись ці рішення. І наших командирів тиснули з столиці, як тепер знаємо, зрадники Украіни, що пробрались в міністерські та президентські крісла. Він літаків та пілотів не здавав. Так і пішов…
Вічна Вам пам’ять, генерале – Командуваче!
«33-й канал»
