У тебе були плани – навчання закордоном, підібрати нормальних козаків у свій підрозділ і продовжувати ї… шити ту нечисть. Ти до останньої клітинки свого єства ненавидів ка… пів. Тому що у тебе діти… Оля, яку ти так безмежно любив… Під час останньої розмови я відчувала, наскільки ти вимотаний… Тобі потрібен був знову шолом, я просила: «Потерпи кілька днів, доки розберусь з машиною…».
Не встигла… Вибач…
Стас Дзюбак, таких, як ти, небагато… З кожним днем стає все менше і менше… Відчайдушний, безстрашний, побратими називали тебе часом безбашенним, тому що рвався туди, звідки майже не повертаються…
Серце рветься на шматки, тому що за час короткого знайомства і мій покійний Сергій, і я встигли вважати тебе своїм… Тепер ви ТАМ… Разом… Вірю, що зустрінетесь…
Хіба думала місяць тому, що та кількахвилинна зустріч буде останньою?…
Спочивай у мирі, друже…
Хай Всевишній прийме тебе в свої обійми.
Вічна тобі пам‘ять…
Ірина Лупещенко
