Люди, які нічого не доклали до порятунку чорногуза, захейтили господарку Бусі та працівників зоопарку. Мовляв, ми б зробили краще. То чому не зробили до заморозків?

Після публікації в газеті «33-й канал» статті про розумного лелеку, який разом із бійцями проводжав загиблого побратима в останню путь, долю Бусі допоміг вирішити директор «Подільського зоопарку» Євген Михайлович Ткачик.

Він погодився забрати птаха до звіринця. Ми розповідали, що пташеня свого часу знайшла пані Раїса Становська. Жінка мешкає в Одесі, але на літо приїздить в село Качківку на Ямпільщині Вінницької області. Там її батьківщина.

Біля хати батьків на дереві оселилась лелеча родина. Одне пташеня випало з гнізда і, дякувати Богу, потрапило в добрі руки жінки. Вона його виходила як власну дитину. Буся дуже розумний птах, майже ручний. Завжди поряд з людьми і все розуміє.

Коли село прощалося із загиблим Захисником, Буся разом з усіма прийшов попрощатися із односельчанином Луценком, який загинув на фронті. Відео цього зворушливого прощання сколихнуло мережу.

Помітили його і в «Подільському зоопарку». А згодом прочитали в газеті, що патріотичний чорногузик не піднявся у вирій. Птах міг залишитися сам на сам із холодами, адже пані Раїса на зиму іде до Одеси. Вона просила в публікації небайдужих людей прилаштувати Бусю на зимовий період.

Рішення колективу вінницького зоопарку було одноголосним і миттєвим: такого лелеку потрібно прихистити. Михайло Євгенович сам особисто відправився за Бусею. Раїса Становська, з якою перед тим узгодили деталі переїзду Бусі, зловила лелеку і чекала візиту.

Птаха акуратно помістили у велику картонну коробку, щоб відвезти з Качківки до Вінниці. Пані Раїса прощалася з вихованцем зі сльозами на очах. Довелось навіть її заспокоювати тим, що у просторому вольєрі лелеці буде комфортно, тепло і ситно. Вона сказала, що в цьому не сумнівається, але дуже прикипіла до птаха.

За дві з половиною години в дорозі Буся поводився дуже чемно. І ми вже можемо порадувати всіх читачів, що лелека успішно прибув до нової оселі. Він спокійно обдивився вольєр, перевірив рибу у відрі, розправив кілька разів крила і дав зрозуміти, що йому тут подобається і він готовий до нових знайомств.

Подністровські села південно-західної Вінниччини дуже гарні. І Качківка одне з них, але чомусь тут, як з’ясувалося згодом, значна кількість людей зайнята розкручуванням теорії зради. В принципі, зараз це модно і на державному рівні. Як тільки «33-й канал» на прохання господарки птаха допоміг прилаштувати лелеку на зиму у серйозну установу за профілем, де є ветеринари, теплі вольєри, досвід догляду за птахами, місцеві пабліки кинулись «рятувати бідну пташину».

Не зрозуміло лише — від кого?

Колега з місцевої газети всю обідню перерву «публічно плакала», коли побачила допис зоопарку про успішну евакуацію лелеки, героя однієї з її публікацій. «Словом, це не порятунок, а зрада. І куди дивиться місцева влада? Бо клітка ніколи не замінить вільного польоту, до якого звик птах». Колега пише, ніби відчуває, що качківському лелеці «дуже погано в зоопарку».

Але ж ніхто не заважав пані приїхати у Вінницю і спочатку переконатися, в яких умовах опинився чорногуз. Бо підбурювання людей, які не дуже поспішали реально брати участь у прихистку птаха на зимовий період, це не зовсім коректно. Власне, як і те, що «в небі йому було б набагато краще». І багато бузьків ви, шановна колего, бачили в зимовому качківському небі?

Спочатку подумалось, що колега хоче забрати лелеку до себе додому. Але все звелось до риторичних запитань.

Словом, на думку пошуківців зради, громада спочатку мала зібратись і вирішити, що робити з лелекою — символом села. І особисто староста тепер має його повернути. Тільки незрозуміло куди?

Адже в громади було достатньо часу, щоб всі ці моменти вирішити до заморозків, під час яких Буся застудився.

Зрештою, як же в цій ситуації бути з господаркою птаха Раїсою Становською, котра набагато краще знає характер лелеки, його фізичні можливості і настрій односельців, які переважно приходили і скаржились на врятованого нею чорногуза? І з якої ласки тепер хтось за неї має вирішувати, як вчинити з врятованим жінкою бузьком?

До речі, Раїса Становська прокоментувала ці спроби пропіаритись на пошуках зради: «Прислала Ільїнська мені особисту думку редактора «ЯВ» Олени Скорупи. Дуже неприємно це читати, адже ці інтриги нікому не потрібні.

Я після поїздки до Одеси знаходилась в селі майже місяць. Приїхала 11 жовтня, спостерігала, як буде поводити себе мій вихованець, думала, як його вберегти від морозів. Наслухалась від людей: то курей дзьобає, то малих дітей. То на базарі жебракує, бо голодний. Одна жінка розповіла, що солярку пив. А піймала я його з нежитем. Тому вважаю, що в зоопарку йому буде краще.

Одне прохання: йому наодинці важко, адже він весь час був з людьми. Вибирав оселі і вів себе, як хазяїн, а де його проганяли, він обминав ті оселі. Ночував на покрівлі хати моєї сестри Люби Бортняк. Були хрестини у людей по сусідству, які відзначали вдома, так він на даху спостерігав до пізньої ночі. Він прийняв людей як свою зграю. Бути наодинці йому незвично.

Тому пані Раїса попросила установити Бусі у вольєрі телевізор чи хоч б радіо. Бо він дуже любить музику і зразу ж почне приводити себе в порядок, шліфувати пір’я. Настрій в нього буде гарний.

– Ще раз дякую адміністрації зоопарку та редакції газети «33-й канал». Я тепер спокійна за свого вихованця, — сказала одеситка.

Думаю, що вінничани знайдуть для Бусі і телевізор, і радіоприймач. А він разом з вінничанами чекатиме перемоги і, певно, вірить, що більше йому не доведеться брати участь у жодній скорботній ході.

– Мене вразило, як лелека проводжав бійця. Впевнений, що таке відчуття пережили всі небайдужі українці. Тому для Бусі у нас завжди вистачить тепла та уваги.

А те, що хтось вирішив на цьому пошукати зраду і пропіаритись, то люди всі різні, як і птахи. Хто сумнівається, що качківському чорногузу у нас буде добре, приходьте, дивіться, — зазначив директор «Поділь­сь­кого зоопарку» Євген Ткачик.

Анатолій Жучинський

Коли верстався номер газети, до редакції на­дійшла інформація від власниці притулку для зне­долених тварин «Лісова казка» Наташі Матющенко:

– Лелека навряд чи перезимує сам, без допомоги, на волі. Але і крил йому підрізати не треба, бо він цілий і на весну може знайти собі пару. Він має перезимувати десь закритий. Це збереже йому життя.

У нас був випадок, коли лелека зимою примерз до землі. знесилений. І врятували його комбайнери, які молотили кукурудзу. Це диво, що на нього не натрапили лисиці. Тому або нехай зимує в «Подільському зоопарку», або заберіть хтось додому з сільських місцевих. Але не випускайте його в вільне небо зимою.

Весною, коли прилетять лелеки, випустите. Можливо, він знайде собі пару. Якщо залишите в зоопарку, домовтесь весною забрати.