Символ любові до рідної землі-лелека прощався із воїном, який віддав за цю землю життя. Разом з людьми він супроводжував в останню дорогу загиблого захисника України Олександра Луценка  до кладовища в селі Качківка.

Птаху врятували цьогоріч місцеві мешканці і тепер ” наш лелека” , як тут його називають, став рідним для людей, а вони для нього. Як хочеться усім, аби увись злітали лише птахи… Вічна пам’ять полеглим Героям.

Селяни, яким не байдужа доля лелеки, просять Вінницький зоопарк прихистити птаха. Бо він загине зимою.

Наталя Ілінська

Там журавлі летіли клином
Вечірнім небом за селом.
А батько сивий, мати сива,
Дивились в небо за вікном…
Один журавлик повернувся,
Змахнувши їм своїм крилом,
І наче сином обернувся,
Почувся голос під вікном.

Мамо, мамо! –
Він крикнув криком журавлиним,
Мамо, мамо!
І янголом злетів у вись!…
Чуєш, тату,
Я захищав свою країну,
А ви живіть!
А ви живіть тут, як колись!

Я вас прошу, мене пробачте,
Інакше просто не зумів!..
Болить, я знаю, та не плачте!
І в небо янголом злетів!
Голосить матінка за сином,
А батько, наче скам’янів,
Вдивляється у небо синє,
Когось з-за хмар чекає він…
А ключ у небі журавлиний
Махає їм з небес крильми,
То не сім’я літа пташина –
То наші янголи сини!