Вони наші біль і гордість! Вінниччина прощається із загиблими на цьому тижні Героями
18-річний Дмитро Яременко потайки пішов на фронт
Його родина пережила два місяці пекла у Маріуполі. Переїхали до Вінниці. Тут юнак планував навчатися на журналіста. Але потайки пішов на фронт, щоб вигнати з українського Маріуполя російських окупантів.
У Вінницькому державному педагогічному університеті жалоба за студентом-другокурсником факультету «Філологія і журналістика» Дмитром Яременком.
Викладачі та однокурсники розповідають про Дмитра, як про неймовірно хороброго, принципового, відповідального та дуже ерудованого хлопця. А ще — щирого патріота, який замість студентської лави обрав зброю, щоб визволяти своє рідне місто Маріуполь.
Розділяють біль родини і вінницькі волонтери, бо батько загиблого Героя з перших днів самовіддано допомагає українським захисникам.
– Біль, друзі ховають своїх дітей… Валерій Яременко — волонтер, з яким ми знайомі дуже багато років, з Маріуполя. Їхня родина пережила пекло там… Вони вижили.. Але війна – безжальна потвора, яка забирає у нас найдорожче, — пише вінницька волонтерка Тетяна Власюк.
Оплакує свого сина батько Валерій:
– Мій синочок, моє життя… Пережив два місяці пекла у Маріуполі. На Вінниччині вступив до універу. Але потайки пішов добровольцем у самісіньке пекло. Він так мало встиг у своєму житті, а стільки було планів… — пише про свого сина-Героя Валерій Яременко.
Дмитро загинув при виконанні бойового завдання на Сєвєродонецькому напрямку. Поховали Героя на вінницькій Алеї слави.
Йому було лише 20…
Олексій Волинець — ще один молодий Герой Вінниці. 15 листопада на Алеї слави замайорів ще один Прапор…
Олексій родом із с. Уланів Хмільницького району. Навчався у Тульчинському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. 11 класів закінчив у Вінницькому ліцеї №36. Після закінчення школи вступив до університету у Польщі. Проте навчанню завадила повномасштабна війна. У лютому 2022 року Олексій повернувся до України, вступив до війська. Як і мріяв, служив у полку «Азов».
– У нашій сім’ї багато військових. Тому з дитинства Олексій мріяв бути військовим, як його старший брат, який був для нього прикладом. Так і сталося, Олексій вступив до лав «Азову». Згодом став командиром взводу, отримав звання молодшого лейтенанта, – розповідають рідні полеглого Героя.
На жаль, 20-річний талановитий військовий, який подавав великі надії, поліг під час бою на Луганщині. 8 листопада серце воїна перестало битися.
Небесне військо поповнив ще один молодий янгол
Вірний військовій присязі за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, 10 листопада загинув Володимир Новак із с. Зозулинці. Навіки 20…
Діти вже ніколи не обіймуть батька-Героя
12 листопада на війні обірвалося життя відважного воїна Сергія Бальшанека.
Солдат механізованого відділення механізованого взводу внаслідок ворожого артилерійського обстрілу неподалік н. п. Лиман Перший Куп’янського району Харківської області отримав осколкові поранення, несумісні з життям.
Двоє діток вже ніколи не обіймуть свого тата, дружина більше не побачить чоловіка, батьки не зустрінуть сина на порозі рідної хати…
Зупинилося серце воїна
Ямпільчанин Максим Главіш виконував завдання по захисту Батьківщини у Донецькій області, де внаслідок бойових дій отримав осколкове поранення. Помер військовий 9 листопада від отриманих поранень у шпиталі, де боролись за його життя до останнього.
Вінниця на колінах перед Героями
Сергій Самофал — найкращий друг, батько маленької донечки, любий син, брат, щирий патріот України.
Мешканець Вінниці. У грудні 2022 року був призваний служити Батьківщині. Сергій Самофал самовіддано виконував бойові завдання у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Воював поблизу Мар’їнки, що на Донеччині.
На жаль, отримав контузію, пережив мікроінсульти, лікувався у Вінниці. Проте лікарі не змогли покращити стан захисника. Серце воїна перестало битися 13 листопада. Без батька залишилась 6-річна донечка…
Страшний лік горя…
Вінницька громада на цьому тижні попрощалася із захисниками України Андрієм Заскіним та Ярославом Унгуряном. Ми у вічному боргу перед пам’яттю відважних Героїв.
Немирів схиляє голову у смутку
15 листопада поблизу н.п. Михайлівка Донецької області загинув Сергій Скицько. Вірний військовій присязі, він стійко та мужньо захищав нас від ворога. Немирівська громада у жалобі.
Бершадь прощалася з двома захисниками на щиті
Житель с. Флорине Ярослав Мураховський загинув ще 25 червня під час виконання бойового завдання неподалік н.п. Роздолівка Бахмутського району.
А його земляк Андрій Герасименко загинув 13 листопада під час виконання бойового завдання в районі н.п. Діброва Сєверодонецького району Луганської області. У Андрія після важкого поранення була можливість комісуватися, але, вилікувавшись він повернувся на фронт.
На фронті загинув Тарас Романенко
16 листопада у Стрижавці прощалися з Героєм.
Тарас Романенко загинув 12 листопада під час снайперського обстрілу, виконуючи бойове завдання біля н.п. Кринки Херсонської області.
Рідні згадують, що Тарас любив багато читати, до нього часто зверталися за порадою друзі. Закінчив навчальний центр Внутрішніх військ України. Працював на Стрижавському кар’єрі та Вінницькому холодильному заводі.
З перших днів війни пішов воювати добровольцем, служив у Гавришівській військовій частині. Певний час перебував у Миколаївській області на бойових завданнях. Потім був направлений до Херсонської області.
Летять похоронки у громади
На фронті загинув Микола Копайлов, житель смт Брацлав. Він був навідником кулеметного відділення стрілецької роти. 10 листопада під час безпосереднього бойового зіткнення з ворогом в районі н. п. Невське Луганської області захисник загинув.
8 листопада внаслідок артилерійського обстрілу загинув солдат ЗСУ, уродженець села Імстичово Закарпатської області, житель смт Літина Ярослав Бондарчук.
Жахлива новина про чергову втрату сколихнула Шпиківську громаду. Загинув Микола Дімітріядіс, житель с. Юрківка. Був стрільцем взводу оперативного призначення. 12 листопада під час виконання бойового завдання в районі н.п. Вербове Запорізької області в результаті мінометного обстрілу противником захисник загинув.
На щиті в рідну Вищу Кропивну повертається герой — захисник, 30-річний син України Руслан Бойко.
Уланівська громада у скорботі. Олексій Каленський віддав життя за Україну і кожного із нас. Поховали Героя у рідному селі Скаржинці.
20 листопада на щиті у Сальник повернувся загиблий захисник України Сергій Свинарчук, який загинув 23 жовтня на Запоріжжі.
Захищаючи Батьківщину, 12 листопада біля н.п. Кліщіївка Бахмутського району Донецької області загинув житель з села Мала Мочулка — Юрій Трембовецький. Він служив гранатометником механізованого відділення механізованого взводу.
Перебував у місцях, де велися запеклі бої. Він бачив пекло тут – на українській землі. Тепер став воїном світла Небесного війська.
Ми втратили рідну душу...
Денис Вишаровський — бойовий медик з Вінниці. Вінницькі волонтери з початку війни передавали на фронт талановитому медику медикаменти та усе медичне устаткування. А Ден виконував надскладні операції та рятував наших захисників.
- Сьогодні клятий ворог забрав твоє життя, залишивши велику рану, немов прірву, у кожного з нас...Ти так людей любив… Люди любили тебе. Ми любили тебе… До тебе тягнулись всі... Ти хотів врятувати тисячі… Ти рятував… Не віриться дотепер, Ден...
Хочеться завтра відкрити смс і побачити від тебе багато хороших новин, що ви з колегами знову зробили неймовірні речі, врятувавши надважких… Хочеться, щоб знову дав якісь, на перших погляд, надважкі завдання у пошуку надскладних хірургічних інструментів… Ми готові на все.... аби ти тільки був....
Ти назавжди у наших серцях, наш добрий і неповторний Вишаровський Денис Валерійович... Вічна та світла пам'ять....
Ти тепер в строю серед янголів-побратів та посестер своїх і будеш.., впевнена, з небес оберігати нас, — у жалобі вінницьке волонтерське братство.
Редакція газети висловлює щирі співчуття рідним загиблих героїв... Вічна слава і вічна пам’ять...
Сторінку підготувала Людмила ПОЛІЩУК
