А під Бахмутом приховувала вагітність, щоб не відправили на ротацію.
Про це повідомляє місцеве видання Жмеринка.city.
Військова має почесний нагрудний знак «Сталевий хрест» від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, медаль «Честь. Слава. Держава» від Київської громади та багато інших відзнак. До війни працювала старшим оперуповноваженим податкової міліції, розслідувала економічні злочини, але все життя хотіла служити у війську.
«Я йшла до своєї мрії давно. Служити в армії була моя мрія з дитинства. І з першого дня повномасштабного вторгнення я без вагань прийняла рішення стати за захист України і її свободи», – розповідає військова, яка сьогодні обіймає посаду заступника командира роти 112 бригади 128 батальйону 1 стрілецької роти.
На війні Інна зустріла кохання. Сергій родом з Хмельниччини, на фронті з 2014 року, а після лютневого вторгнення РФ вийшов з резерву, і знову взяв зброю до рук. Разом вони пройшли Бучу, Ірпінь, звільняли Харківщину, Бахмут…
Коли війська стояли під Бахмутом, Інна дізналася, що вагітна. Про свій стан жінка нікому не хотіла зізнаватися, щоб не відправили на ротацію.
«У нас зараз єдина мета і ціль – зберегти Україну і захистити свободу і незалежність усіх українців! Я хочу, щоб наша донечка жила у вільній незалежній, суверенній правовій і демократичній державі!», – акцентує Інна Шевчук.
Сьогодні жмеринчанка в тилу з донечкою Ростиславою. Дитині 4 місяці, але мама не сидить в декретну відпустку, а допомагає збирає необхідну допомогу на фронт.
«Я кайфую від служби! І побутові питання для мене не є причиною, щоб відмовлятися від свого вибору. Так, війна не любить слабких духом. І тут треба робити вибір: ти або вбиваєш ворога, або допомагаєш виконувати якусь роботу подалі від лінії фронту. Спочатку було страшно вбивати, але коли ти усвідомлюєш, що вони прийшли на нашу землю, щоб нас знищити, то переоцінюєш все. Ми захищаємо наших дітей, нашу землю, наші міста і села. А вони окупанти, які прийшли на чужу територію з мечем, від меча вони і загинуть!», – говорить Інна Шевчук.
