Читайте уважно Вінницька міська рада, перш, ніж натиснути кнопочки 22 числа! З нічної переписки з земляком, який на фронті. Пробач, мій Захиснику, що оприлюднила – мені не сила носити все це в собі.
« …Хочеться кричати…
Моя нога ліва через тромби постійно німіє, важко пересуватись. Це при тому, що я виконую ті чи інші функції в зводі.
Я зірвав спину, і у мене зміщення хребців часто німіють руки, особливо три пальці аж від лікотя.
У мене бронхіальна астма третього ступеня.
Блокада серця лівого пучка Гісса.
Гіпертонія І стадії з ускладненнями.
Пухлина в лівій таламічній ділянці зорового пагорбка яка була 4 мм, а стала 4,5 на 4,3. Наслідки акумобаротравм у всій красі.
Мені тоді повезло, що кров полила носом, а не вухами, і повезло, що кров вийшла, а не утворилась гематома.
Були опіки рук, лівого ока, і лиця, як наслідок ліве око поступово втрачає зір, а саме кришталик.
Ще й зуби випали, бо покришились від напруження, я не завжди встигав капу носити. Бо коли приходи були, зуби стискаєш, не завжди виходило добре відкрити рот, щоб не оглушило.
Та ін. Це все підтверджено мед. доками.
Мені це все свого часу пов'язали з захистом Батьківщини.
Я в 34 роки поламаний і я бляха несу всі тяготи служби.
Для чого я це пишу, бо комусь набагато гірше.
А ці екзальтовані дурні не розуміють, що ми вже не маємо сил. І рашка через пару місяців може сидіти в короля Марго в кабінеті, пити чай, закинувши чоботи на стіл, і пісяти в його вазон...»
Записала Катерина Шрамко
