Перший рік у школі для нас із сином був немов каторга. Перша вчителька мого Іллі просто виносила мізки мені та чоловіку щодо поведінки нашого першачка. Називала його «неадекватним», бо він відповідав раніше за інших дітей і не завжди піднімав руку.

Так, він у нас непосидючий, йому важко зосередитися на чомусь одному, неуважний… Але це не причина для того, щоб виганяти дитину з класу. Тим паче, він не з тих, хто буде стояти в кутку і думати про свою поведінку. Його виставили за двері — він і пішов. Потім три години шукали. Добре, що це була перша половина дня і ще видно на вулиці. А якби друга зміна, темно?

А от нещодавно прийшла у школу за Ілюшею, до мене підбігли його однокласниці і розповіли, що мого хлопчика вчителька сьогодні назвала «засцикою», бо він під час уроку декілька разів просився до туалету. Я запитала про це учительку, а вона відповіла, що Ілля навмисно просився вийти, бо не хотів писати. Знаю, що син не любить «письмо», але він не додумався б таким чином втікати з уроку. Пояснюю, що у дитини стрес від такого спілкування з педагогом, а вона каже: «То йдіть до психолога, лічіться»…

Я пішла до завуча, щоб вона вирішила наш конфлікт, але заступник попросила бути терпимою до вчительки, бо у неї проблеми в сім’ї, чоловік алкаш. У мене просто відняло мову. То це доросла людина, яку, швидше за все, пригноблюють вдома, потім «відривається» на чужих дітях…

У районному відділі освіти мене теж не захотіли слухати, мовляв, я вигадую, щоб таким чином виправдати низьку успішність мого сина у школі… Про яку успішність можна казати у початковій школі? Тепер я збираю докази, придбала для сина годинник з функцією звукозапису і тепер чую усе, що відбувається на уроках.

Якщо інші батьки впізнали нашу «чудо-вчительку», то давайте разом аргументуємо районному департаменту, чому ця людина не повинна працювати у школі.

З повагою, мама Інна