Вони наші біль і гордість! Вінниччина прощається із загиблими на цьому тижні Героями

Страшне, криваве, із запахом смерті Різдво накрило Вінницю

– Жодне зимове сонце не могло змити сліз із очей кремезних чоловіків… Під залою прощання мажорчики на джипах ледь не давили траурну церемонію… Так 25-го грудня місто прощалось назавжди із Любунею-молодшим — 20-річним янголом Володимиром… — про церемонію прощання з молодим Героєм пише воїн-журналіст Роман Ковальський.

Відомо, що Володимир Любуня був штурмовиком батальйону спеціального призначення Національної Гвардії України «Донбас». Загинув 20 грудня під час виконання бойового завдання на Лимано-Куп’янському напрямку. Воїну було лише 20 років…

Володимир Любуня народився 21 жовтня 2003 року у Вінниці. Закінчив ліцей №9. З дитинства захоплювався спор­том. Займався легкою атлетикою, а також рукопашним боєм. Зі шкільної лави готував себе до військової служби.

– З початком повномасштабного вторгнення син неодноразово оббивав пороги військкомату, допоки не взяли до війська. Першою його фронтовою родиною став полк «Азов», наступною — батальйон «Донбас». Попри юний вік, у нього не бракувало сил боротися. Їх додавало величезне прагнення якнайшвидше звільнити рідну землю від ворога, — у великому горі батько Василь, який також захищає Україну.

У передріздвяні дні Вінниця прощалася із захисниками Олександром Романенком та Олександром Візнюком

Олександр Романенко став до лав Збройних сил у серпні цього року. Боронив країну від ворога у складі 116 окремої механізованої бригади. Життя воїна обірвалося 16 грудня у бою поблизу Авдіївки Донецької області.

Олександр Візнюк взяв до рук зброю у перші ж дні повномасштабного російського вторгнення. Мав досвід бойових дій в АТО/ООС. Був молодшим сержантом 72-ї окремої механізованої бригади. Брав участь у звільненні Київщини, кровопролитних боях на Донеччині. На жаль, один із них став для Олександра останнім. Серце воїна припинило битися 8 листопада.

Поповнив небесне військо і вінничанин Микола Кравченко. Захисник народився у Черкаській області, однак усе своє доросле життя пов’язав із Вінницею.

Мав досвід бойових дій в АТО/ООС. Під час великого вторгнення воював кулеметником та помічником гранатометника у 53-й окремій механізованій бригаді ім. князя Володимира Мономаха в/ч А0536. Виконував бойові завдання на східному напрямку.

Відкрилися Небесні ворота і для мужнього воїна Валерія Ващука із Вінницько-Хутірської громади.

Лука-Мелешківська оплакує Героїв

Сергій Бовсун у мирному житті мав спеціальність столяра. Працював за фахом багато років, виготовляв гарні та комфортні меблі. У лави ЗСУ Сергій став у лютому цього року. Разом із побратимами виконував бойові завдання на Донецькому напрямку. Останній бій прийняв 16 грудня… Донька залишилась без батька, мати – без сина…

26 лютого 2022 року, під час виконання бойового завдання в районі н. п. Миколаїв Миколаївської області загинув 26-річний воїн, житель села Лука-Мелешківська – Дмитро Юзьков. Понад 1 рік та 9 місяців родина чекала свого Героя… Лише тепер рідним і землякам вдалося гідно попрощатися із Героєм.

Із пекла війни — на щиті

На війні з російським окупантом смертю хоробрих поліг захисник Микола Бесараб, житель Білянського старостинського округу.

Загинув cтрілець – помічник гранатометника мотопіхотного відділення 13 грудня, під час виконання обов’язків військової служби та завдань, пов’язаних із захистом Батьківщини, поблизу н. п. Невельське Донецької області.

20 грудня воїну мало б виповнитись 38 років, але війна передчасно обірвала життя, забрала нездійснені мрії...

У віці 41 року назавжди приєднався до безсмертного Небесного війська житель Білянського старостинського округу Олег Атяшов. Захисник проходив військову службу на посаді кухаря взводу забезпечення медичної роти військової частини. Під час проходження лікування у Дніпропетровській обласній лікарні, 2 грудня, серце захисника України перестало битися.

Похоронка прилетіла і у с. Мельниківці… На війні обірвалось життя воїна, сина, брата та батька, у самому розквіті своїх сил — Вадима Зозулі.

Захисник родом із с. Рубань Немирівської ТГ. У 2005 році закінчив місцеву школу. З 2014 року захищав Україну в зоні АТО, пізніше підписав контракт. Із перших днів повномасштабного вторгнення був мобілізований на військову службу в ЗСУ: старший сержант, військовослужбовець в/ч А 1376. Помер 19 грудня у лікарні КНП «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради, куди був госпіталізований у зв’язку з погіршенням здоров’я.

У Ладижині чорні стрічки. 21 грудня обірвалося життя старшого солдата Сергія Бойка — старшого стрільця-оператора мотопіхотної роти Збройних сил України. 26 грудня на центральній площі міста родина, друзі, громада прощалися з Героєм.

Різдво без батька й сина зустріли ще дві жмеринські родини

На війні загинув жмеринчанин Микола Кухтін. Щоб боронити рідну землю, вигнати окупантів з України та відстояти право кожного українця жити у незалежній та суверенній державі, Микола Кухтін у квітні 2022 року взяв до рук зброю та став на захист нашої держави.

Жмеринчанин гідно та відповідально виконував свій військовий обов'язок та ніс службу у механізованому відділенні 65-ї окремої механізованої бригади на Запорізькому напрямку.

Був навідником-оператором, і кожне виконане ним завдання — це був вклад у Перемогу України. Микола Кухтін мріяв, щоб його діти — 3-річна донечка та 10-річний син — зростали й жили під мирним небом. Він мріяв повести за руку доньку у перший клас, радіти успіхам дітей у школі та у їхньому дорослому житті. Але уже не зможе…

17 грудня серце мужнього воїна назавжди зупинилось. Загинув Микола під час ворожого обстрілу у Роботиному на Запоріжжі. Йому навіки 35… Не дочекались зі страшної війни люблячого чоловіка дружина, турботливого сина — мати, улюбленого татуся – двоє дітей.

А 21 грудня Жмеринська міська територіальна громада востаннє зустріла та назавжди попрощалась зі своїм славним сином-патріотом Іллею Шумлянським. Майже рік тому чоловік взяв до рук зброю та щодня пліч-о-пліч з побратими 36-ої окремої бригади морської піхоти наближав Перемогу.

Під час військової служби Ілля Шумлянський отримав декілька важких травм, що підірвали здоров'я воїна, але не підірвали бойового духу та ще більше посилили прагнення якнайшвидше здолати ворога. Спочатку жмеринчанин воював на Запорізькому напрямку, а згодом на Миколаївщині. 14 грудня у Миколаєві серце воїна-оборонця назавжди зупинилось. Страшна війна відібрала життя мужнього воїна… Йому назавжди 30…

Трагічним виявився Різдвяний день для Вапнярської громади

21 грудня під час виконання бойового завдання в районі н. п. Діброва Луганської області загинув Володимир Грібанов, житель с.Вербова.

Солдат Грібанов був стріль­цем 1 стрілецького відділення стрілецького батальйону.

Світлий, добрий спомин про звитяжного воїна, захисника України назавжди залишиться в серцях та спогадах його бойових побратимів, рідних і земляків Тульчинського району.

І знову скрипнула Небесна брама...

Чергова сумна новина огорнула Студенянську громаду. Янголом став Олександр Казновський, житель с. Грабарівка.

Солдат Казновський був учасником антитерористичної операції. З повномасштабним вторгненням в квітні 2022 року знову мобілізований.

Нагороджений почесним нагрудним знаком «Сталевий хрест».

Під час захисту Батьківщини від агресора Олександр отримав тяжкі поранення, був звіль­нений з лав Збройних сил України. 20 грудня ветеран помер.

22 грудня, виконуючи бойове завдання по захисту Батьківщини, в Донецькій області загинув сержант Збройних сил України — Ігор Герман. Могилів-Подільська громада у жалобі.

Вічна слава і пам’ять вірному сину України!

Редакція газети висловлює щирі співчуття рідним загиблих героїв... Вічна слава і вічна пам’ять...

Сторінку підготувала Людмила ПОЛІЩУК