Хоча віряни до цього переважною більшістю голосів проголосували за перехід храму до ПЦУ.

Але коли прийшли до Свято-Казанського храму законно проводити службу, там зустріли спротив. Священник і невідомі, озброївшись палками, почали бити людей, застосували перцевий газ і виставили вперед жінок із колясками з дітьми.

Двері заварили. Невдовзі побудували і барикади. Де таке може бути? До цього місцеві ЗМІ проводили розслідування, в якому повідомили, що священник МП Євгеній, який це все затіяв, є давнім прихильником рф і туди вже в час війни в 2022 році відправив вчитись сина. І стане він військовим капеланом, який благословлятиме росіян на війну проти України. Тому місцеві жителі підозрюють, що всі ті події, які відбувались в церкві, ініційовані агентурою Кремля. І ставлять за мету поставити пропагандистам рашизму картинку — як, мовляв, в Україні переслідують «вєрующих».

Але насправді все відбувалось ось як.

Подробицями ситуації поділився голова новоствореної громади Православної Церкви України Михайло Бондаренко:

– Ще у листопаді цього року парафіяни храму провели збори, на яких більше 1300 людей ухвалили рішення про перехід до Православної Церкви України. «33-й» детально висвітлював цю подію.

Були оформлені усі документи. Головою церковної громади парафіяни обрали учасника АТО/ООС, ветерана, громадського діяча Михайла Бондаренка.

28 грудня представники Православної Церкви України намагалися цивілізовано потрапити до храму. Але на заваді їм стала ешелонована оборона.

«На відміну від них, ми поводили себе максимально коректно. У нас були всі документи. Вони закрили всі входи до церкви. Правоохоронці все це фіксували», – зазначив Михайло Бондаренко.

І ось тут виникає цікаве запитання: для кого роблять священник і його заколотники цю картинку? Чи не для російських пропагандистів?

Бо настоятелем Свято-Казанської церкви у Ладижині є батюшка Євгеній. Його молодший син Дмитро, як пишуть ЗМІ, з весни 2022 року вчиться у духовній академії на території держави-агресора. Тільки вдумайтесь, батько відправляє сина вчитись до країни-агресора, яка бомбить наші міста і села, чинить геноцид українців!

Кажуть, що він навчається в тій самій академії, де ректором був патріарх Кіріл, а викладачем — Іонафан. Тепер — митрополит Тульчинської та Брацлавської єпархії УПЦ(МП). І давній соратник очільника рпц, проти якого в Україні порушено кримінальну справу.

Так, митрополит упц мп Тульчинський і Брацлавський Іонафан вже засуджений судом першої інстанції за виправдання російської агресії до 5 років тюрми. Архієпископ Ладижинський Сергій як і Іонафан — громадяни рф, тому Президент України позбавив їх українського громадянства. І вони всі — керівництво того самого батюшки-заколотника.

Ось як охарактеризувала події голова Гайсинської ОВА Людмила Головашич:

– Щодо позиції цієї церкви, то можу сказати: жодного разу, ще із 2014-го, настоятелі цього храму, теперішній і попередній Сергій, не були присутні на відспівуванні полеглих воїнів України. Я є свідком цього, бо сама з Ладижина. На території району є у Губнику тюрма. То навіть там найстрашніших злочинців, довічників, вони відспівують, а ось воїнів України – ні.

Враженнями від церковного свавілля МП з «33-м» поділилися жителі Ладижина.

– Ми прийшли до церкви, батюшка почав на нас кричати, лаятися. Ми запропонували йому відкрити ворота. Він відмовився. Усі двері в храмі були підперті, заблоковані бетонними блоками. І заварені зсередини. Ще до одних дверей приварили металеву шафу. Жінки прийшли з візками з дітьми. Це був зарання спланований черговий спектакль. Проти нас застосовували сльозогінний газ, били палицями. З нашого боку було багато постраждалих: і від газу, і обличчя подерті, і ноги віддавлені. Це все фіксували представники поліції та СБУ. Ми на провокації не піддавалися і фізичну силу не застосовували. Щоб не робити далі балагану, були змушені розвернутися і піти», – діляться очевидці.

Священник називає документи недійсними та підробленими.

«Але як можна підробити те, що очевидне! Всі бачили збори і підняті руки на них. Чому ми маємо молитись у церкві разом із людиною, яка віддала вже в час війни до країни-агресора сина, щоб він благословляв рашистів вбивати нас та наших дітей?, – обурюються парафіяни церкви, що перейшли до ПЦУ.

– Ми прийшли до свого храму, в нашій рідній Україні, хочемо молитись тут рідною мовою, мати священника-патріота, а не прихильника Московії. Просимо усі правоохоронні та законодавчі структури захистити наше право. Ми його досягли цивілізовано, не порушуючи законів, на противагу «любітелям Кіріла».

На думку жителів Ладижина, на другий рік повномасштабної війни рф проти України не місце тут релігійним структурам, які пов’язані з рф.

Андрій Власенко